1 Доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри загальної та практичної психології, Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, м. Ніжин (Україна) ORCID ID: http://orcid.org/0000-0001-5264-3241 This is an Open Access journal, all articles are distributed under the terms of the Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International (CC BY-NC-SA 4.0) License (http://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/), allowing third parties to copy and redistribute the

more »

... material in any medium or format and to remix, transform, and build upon the material, provided the original work is properly cited and states its license. АНОТАЦІЯ Стаття присвячена розгляду психології утворення нових структур в процесі сприймання художніх творів. Наголошується, що текст (взагалі, будь-який художній твір) може продукувати нові структури, за умови сприймання і переживання його як події. Доводиться, що найбільш важлива ознака, що відрізняє мистецтво від немистецтва, міститься в особливому співвідношенні форми і матеріалу (змісту). Всупереч традиційному уявленню про їх "єдність", ми дотримуємося тієї точки зору, згідно з якою мистецтво з'являється лише там, де автор, використовуючи життєвий матеріал, долає при цьому життєву форму, і саме це дозволяє звичайним і рутинним в цій звичаєвості житейський явищам перетворитися на явища естетичні. Наводяться дані емпіричних досліджень проблематики утворення нових структур при естетичному сприйманні. Постановка проблеми. Утворення нових структур при сприйманні художнього твору відбувається далеко не завжди, про що, зокрема, свідчать наші досліди. Коротко кажучи, текст (взагалі, будь-який художній твір) може продукувати нові структури, за умови сприймання і переживання його як події. І головним параметром при цьому стає так зване "входження" в твір. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Ця акція входження в простір твору, поки що зовсім не вивчена в науковій психології, але з нею, виявляється, можна працювати, отримуючи цікаві емпіричні дані (мається на увазі те, що Гете назвав "точною фантазією", і з точки зору уяви "входження" може бути "буквальним", маючи на увазі те, про що писав Ю.Лотман -твір завжди обмежений рамками, які задає автор. Ця акція як буквальна гарно описана в романі В.Набокова "Інші береги" (Набоков, 1990). Інша можливість вибудови нових структур пов'язана з творами мистецтва, які мають дуже високий, явний рівень емоціогенності. Свого часу Л.С.Виготський довів це в роботі "Психология искусства" (Выготский, 1987), показавши, що емоція "закладена" в творі, сприяє появі нових психологічних утворень (структур) у споглядача. При цьому, починає діяти "закон правди емоцій", завдяки йому структура -зворотно підсилює емоцію і цей процес може приводити до дуже високих емоційних напруг, що завершується катарсисом. В той же час, у споглядача, "пляма" структури", утворена емоцією мігрує в просторі психіки, включаючи різні переживання і створюючи масу нових структур. Перед ним ніби виникає панорама. Частіше всього зміст її складає структурований і перетворений індивідуальний досвід. Взагалі, породження нової форми (за М.К.Мамардашвілі, раніше входив в працю. Висоцький йде обома (!) шляхами. Він, як представник сучасного мистецтва, вносить до віршів ці важкі, безпросвітні емоції, але він же бере матеріал з тієї ж (тільки сучасної) важкої і невдячної праці. Від цього, багато в чому, катартичний (в цілому, художній) ефект його творів зростає в кілька разів. Перспективами подальших досліджень є проведення емпіричних досліджень в руслі ідей культурно-історичної теорії Л.С. Виготського.