Розглянуто проблему трактування генераційного роману як модифікації жанру сімейного роману на прикладі новітньої німецькомовної літератури. Проаналізовано актуальність цього жанрового різновиду та причини його розвитку у німецькомовному суспільстві. Схарактеризовано чинники та передумови жанрових трансформацій класичного німецького сімейного роману, що призводять до утворення нового явища у літературному дискурсі. Наведено зразки літературних текстів, а саме генераційих романів новітньої

more »

... омовної літератури (У. Тімм, "На прикладі мого брата", А. Ґайґер "У нас все добре", М. Марон "Листи Павла", Т. Дюкерс "Небесні тіла", Ґ. Люстіґер "Такі ми є") та виявлено, що зміна форм у літературі відбувається у вигляді узгодження певних жанрових перетворень та соціально-культурного контексту, їхнього системного осмислення, які об'єднуються в єдине, утворюючи новий жанровий різновид -генраційний роман. Дослідження теми ґрунтується на теоретичних працях М. Бахтіна, А. Фаулера, М. Нойшефера. А. Ассманн, З. Вайґель та ін. Ключові слова: сім'я, генераційний роман, сімейний роман, жанр, жанрова модифікація, жанрова трансформація. Вступ. З 90-х рр. минулого століття та до сьогодні у Німеччині активно зростає інтерес до досліджень сучасних сімейних романів, що тісно пов'язано з прагненням людини осмислити своє минуле та віднайти власну ідентичність. Адже історичні події ХХ ст. (світові війни, Голокост, націонал-соціалізм), що сколихнули Європу та принесли людям багато страждань і горя, значно вплинули на свідомість кожного. Особливо це відобразилось на свідомості німецького народу: відчуття провини та розуміння неоднозначності всього, що відбувалося стало визначальним не лише для покоління-учасників подій, а й для покоління їхніх дітей та онуків. Наприкінці ХХ ст. падіння Берлінської стіни та об'єднання Німеччини знаменувало кардинальні зміни політичних та ідеологічних пріоритетів у країні. Виникає нове суспільне явище, а саме посилений інтерес до проблем пам'яті, яке прийнято називати "меморіальним бумом" (Gedächtnisboom). Це означає, що велику увагу приділяють минулому та спогадам, до яких апелюють з метою зцілення та захисту. Адже спогади про пережите стають важливою складовою формування індивідуальної ідентичності, яка, своєю чергою, нерозривно пов'язана з історією власної сім'ї. Тому сімейний наратив знову переживає своє відродження. Письменники все частіше звертаються до жанру сімейного роману, а головними героями їхніх творів стають представники кількох поколінь однієї родини з власними переживаннями, власним ставленням до минулого та спільною метою -відновлення забутої чи прихованої сімейної пам'яті та самоствердження власної ідентичності. Саме це і зумовлює логічну появу генераційного роману, як жанрового різновиду сімейного роману, який є об'єктом нашого наукового дослідження. Виникає він на межі ХХ-ХХІ ст. як форма "культури спогадів". Тут зображується історія кількох генерацій однієї сім'ї, які виступають протагоністами не лише сімейної, а й національної історії з власним колективним досвідом та моральними цінностями. Оскільки надається слово кожному поколінню, яке по-своєму тлумачить ті чи інші історичні події, то ключовими у цій праці будуть поняття "генерація", "покоління", "пам'ять" та "історія". Як приклади, можемо навести такі романи німецькомовних письменників на межі ХХ-ХХІ ст.: Уве Тімм "На прикладі мого брата" ("Am Beispiel meines Bruders", 2003), Т. Дюкерс "Небесні тіла" ("Himmelskörper", 2003), М. Марон "Листи Павла" ("Pawels Briefe", 1999), А. Ґайґер "У нас все добре" ("Es geht uns gut", 2005) та ін. У кожному з цих романів присутні кілька поколінь однієї сім'ї зі своєю історією та своїми таємницями, які причетні до подій Другої світової війни та націоналсоціалістичного минулого Німеччини. У центрі такого твору зображено проблему вини, пам'яті та переборення травматичного минулого німецьким народом. Взагалі, у німецькій літературі культура пам'яті -це відкрите питання щодо різних парадигм теперішнього, яке і розглядається безпосередньо у генераційному романі. Цей жанровий різновид можна зустріти в різних національних літературах, але в даному випадку зосереджується увага на німецькомовній літературі з її характерними особливостями. Отже, головним завданням цієї наукової розвідки є ґрунтовний аналіз специфіки цього жанрового різновиду. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Для того аби краще зрозуміти жанрову специфіку генераційного, або, як ще його називають, поколіннєвого роману, слід розглянути останні дослідження, присвячені цій проблемі. Оскільки в такому творі зображується історія роду однієї сім'ї, то стає зрозумілим, що основою для створення генераційного роману є сімейний наратив, який належить до найбільш популярних та традиційних у світовій літературі. Саме тому в літературознавчому дискурсі останніх десятиліть активно постає питання щодо визначення та розмежування понять сімейний та генераційний роман. Велика кількість дослідників дотримуються думки, що генераційний роман є субжанром сімейного роману. Ця теза виникає у літературознавстві ще на початку ХХ ст. Тут доречно буде згадати М. М. Бахтіна, який у своїй праці "Форми часу і хронотопу в романі" (1975) [5] представив цілісну концепцію сімейного роману та виокремив з нього роман поколінь як такий, що пройшов шлях трансформацій та наділений певними особливостями. Вчений виділив мотив "порушення ідилії" сімейного життя, викликаний історичними подіями ХІХ-ХХ ст. Згодом таке визначення у літературознавстві отримав термін сімейна хроніка, який надзвичайно швидко завоював прихильність широкої публіки. Найяскравішими прикладами цього жанру є твори Т. Манна "Будденброкки", Дж. Голсуорсі "Сага про Форсайтів", Р. М. дю Ґара "Сім'я Тібо", Е. Золя "Ругон-Макари" та ін.