MODERN APPROACHES FOR THE DIAGNOSTICS AND TREATMENT OF NEWBORNS WITH ANORECTAL ATRESIAS (LITERARY DATA AND OWN EXPERIENCE)

O.M. Gorbatyuk, I.A. Makedonsky
2020 Neonatology surgery and perinatal medicine  
Вступ Атрезія ануса і прямої кишки (АРА) у новонароджених добре відома ще зі стародавніх часів [1, 2] . Протягом багатьох століть лікарі і народні цілителі з медицини створювали у дітей з атрезією ануса отвір на промежині. Вперше у 1835 році Amussat [2] підшив стінку прямої кишки до шкірної рани, тому саме ця операція може вважатися першою анопластикою. З того часу протягом багатьох десятиріч були запропоновані нові хірургічні втручання, виділені варіанти і клінічні форми аноректальних
more » ... ректальних аномалій, розроблені діагностичні методики, проаналізовані результати [3] [4] [5] [6] [7] . Але ще і сьогодні всі спірні погляди, пов'язані з даною патологією у новонароджених, не вичерпані. Не дивлячись на таке тривале вивчення проблеми, залишається велика кількість суперечностей між хірургами в питаннях обстеження пацієнтів, оптимальних термінів і видів корекції АРА, тактики післяопераційного лікування і реабілітації. Актуальність проблеми АРА у новонароджених і немовлят обумовлена поширеністю патології, наявністю тяжких комбінацій АРА з вродженими вадами розвитку (ВВР) інших органів і систем, діагностичними та лікувальними прорахунками, що допускаються при курації цих пацієнтів, достатньою кількість віддалених післяопераційних ускладнень. Не дивлячись на прогрес в лікуванні пацієнтів з АРА, віддалені функціональні результати хірургічного лікування у дітей залишаються в багатьох випадках незадовільними [8] [9] [10] . Частими ускладненнями хірургічних втручань при АРА залишаються каломазання, анальне нетримання, персистуючий закреп, які нерідко потребують повторних хірургічних втручань [11] [12] [13] . Тому актуальним залишається пошук оптимальних діагностичних заходів і хірургічних способів корекції АРА у новонароджених. Мета роботи -узагальнити дані літературних джерел та власний досвід в питаннях лікування новонароджених і немовлят з АРА з метою покращення результатів лікування на основі дотримання єдиної стратегії в діагностичній і лікувальній тактиці при цій патології у новонароджених. Епідеміологія. Аноректальні вади розвитку (АРВ) включають широкий спектр вроджених аномалій, що охоплюють анус, пряму кишку, урогенітальний тракт [14] . Найчастіше зустрічається атрезія анального отвору і прямої кишки. За даними різних авторів частота зустрічаємості складає від 1:2000 до 1:9000 випадків [12] [13] [14] [15] . В структурі вроджених вад розвитку у новонароджених АРВ займають 5 місце [7] . Співвідношення різних форм АРВ приблизно виглядає наступним чином -високі форми складають 20-55 %, проміжні -0-54 %, низькі -18-62 % за даними різних авторів [16]. Атрезія ануса входить у 24 генетичні синдроми. Частота зустрічальності сполучених вад при АРА складає більше 50 % [17, 18] . З них 69,5 % -у дітей з високими і 30,5 % -з низькими формами АРВ. У хлопчиків частота низьких форм АРВ складає біля 48 %, у дівчат -13-35 %. Найчастіше зустрічається атрезія ануса з ректо-промежинною фістулою. Ми маємо досвід лікування і спостереження за 52 новонародженими та немовлятами, які знаходились на лікуванні в Дніпропетровському спеціалізованому медичному центрі матері та дитини та клініці дитячої хірургії НМАПО імені П.Л. Шупика в період 2015 -2019 років. Серед досліджуваної групи дітей переважали хлопчики -29 (55,77 %) відносно дівчат -23 (44,23 %). Норицеві форми АРА були у 41 (78,85 %) дитини, безнорицеві -у 11 (21,15 %) пацієнтів. 23 пацієнта (44,23 %) мали сполучені вроджені аномалії: атрезію стравоходу -2, вроджений гідронефроз-4, НЕОНАТОЛОГІЯ, ХІРУРГІЯ ТА ПЕРИНАТАЛЬНА МЕДИЦИНА
doi:10.24061/2413-4260.x.3.37.2020.5 fatcat:w3gcisyjnnecjk3n6p7ij2chdi