Лаврова Лариса Василівна кандидат філософських наук, доцент, завідувач кафедри виховання та культури здоров'я КЗВО «Дніпровська академія неперервної освіти» Дніпропетровської обласної ради вул. Антоновича, 70, м. Дніпро, Україна orcid.org/0000-0001-8027-3364 Світич Світлана Анатоліївна кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри виховання та культури здоров'я КЗВО «Дніпровська академія неперервної освіти» Дніпропетровської обласної ради вул. Антоновича, 70, м. Дніпро, Україна

more »

... 000-0001-7175-924X ТІЛЕСНІСТЬ ЯК КУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН: ФІЛОСОФСЬКИЙ ВИМІР Актуальність проблеми. Важливість дослідження проблеми тілесності у межах соціокультурного дискурсу визначається як гуманізацією сучасного суспільства, так і тенденціями розвитку філософської антропології. Глобальні зміни формують новий соціокультурний простір буття сучасної людини, у межах якого традиційні проблеми взаємодії духу та тіла набувають нового змісту. При цьому важливим є саме культурний вимір проблеми людської тілесності в силу домінуючого впливу системних соціокультурних змін постіндустріального зразка на даний феномен. Важливим є також розуміння тілесності як культурного феномену у контексті формування віртуального соціокультурного простору. Мета дослідження. Найбільше значення у контексті динамічних змін має установлення специфіки людської тілесності як результату дії та складової культури суспільства. На цій основі має бути вирішене і завдання визначення культурної атрибутивності тіла на особистісному та тілесності на соціокультурному рівні. Методи дослідження. Методологія дослідження має аналітично-узагальнюючий характер, включаючи системний, порівняльний, системно-аналітичний, дедуктивний та інші методи. Інтегруючою основою методології є настанови філософської антропології щодо цілісності людини як соціального суб'єкта. Результати дослідження. Тілесність визначається не стільки її вплетеністю у природноматеріальний світ, скільки культурно-символічними сенсами. Контекст культури для розкриття людської тілесності виступає умовою розкриття специфіки людського існування. Сьогодні формується інтегрована методологія, у межах якої тілесність виступає динамічною цілісністю внутрішнього та зовнішнього тіла і визнається результатом культурного розвитку, представляючи не стільки природний, скільки переважно культурний феномен. Відтак тілесність слід розуміти в якості зовнішньої форми існування людини у культурному середовищі, при цьому культура виступає способом здійснення буття даної форми. У своєму розвитку людське тіло перейшло від природної до культурної детермінації, оскільки сама людини еволюціонувала від завдань опановування природного середовища до завдань оволодіння культурою. Універсально інтерпретована тілесність виступає як інструмент та механізм відтворення культурної сутності людини.