ДЕФІНІЦІЇ СТИЛЬОВИХ ОЗНАК ХУДОЖНЬОГО ФАРФОРУ-ФАЯНСУ УКРАЇНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ

Наталія Ревенок
2021 DÉBATS SCIENTIFIQUES ET ORIENTATIONS PROSPECTIVES DU DÉVELOPPEMENT SCIENTIFIQUE VOLUME6   unpublished
кафедри техніки та реставрації творів мистецтва Національна академіїя образотворчого мистецтва і архітектури УКРАЇНА Фарфоро-фаянсове виробництво, що з'являється в Україні, наприкінці XVIII століття, призвело до створення підприємств нової галузі, що зумовило становлення нового періоду розвитку української художньої культури. Новий вид мистецтва сприяв новим міжнародним комунікаціям, що в свою чергу забезпечило вплив зарубіжних майстрів на формування вітчизняної художньої тонкої кераміки. На
more » ... кої кераміки. На рубежі ХІХ-ХХ століття, завдяки розвитку промислових технологій та інноваційних прийомів оздоблення, столовий та чайний фарфоро-фаянсовий посуд став наймасовішою утилітарною продукцією, поступово збільшуючи тиражування виробів. Упродовж століття художній фарфор-фаянс зазнає змін, відбувається його переоцінка значущості, вже з часом враховується важливість унікальності й рукотворності виконання, фарфор стає об'єктом колекціонування. Художні тонко-керамічні вироби українських підприємств наприкінці XIX століття досягають технічної й технологічної досконалості у конструюванні, формотворенні та декоруванні виробів, що істотно вплинуло на естетичні якості фарфору-фаянсу цього періоду. Дослідження художніх тонкокерамічних виробів у музейних закладах та серед колекціонерів існує давно -від часу їх наукових трактувань, але на сьогодні відсутня вдосконалена система класифікації творів тонкої кераміки за художньо-стилістичними особливостями. Протягом ХІХ -початку ХХ ст. український фарфор-фаянс зазнав впливу різних мистецьких течій -пізнього рококо, бароко, класицизму, ампіру, бідермайєру, історизму, модерну та завдяки цьому набув новомодних художніх смаків місцевого населення [1] . Проте, впродовж всього ХІХ століття у створенні українського фарфоруфаянсу спостерігається неодноразове повернення до класичного європейського трактування, а саме стилю класицизму (неокласицизму), другого, третього, четвертого рококо тощо. Історію створення мануфактур в Україні та класичного фарфору й фаянсу досліджували такі українські мистецтвознавці, як Л. Долинський, Ф. Петрякова, В. Щербак, О. Школьна, А. Колупаєва та інші. Важливої інформації набули досліджені ними архівні матеріали, писемні джерела, іконографічні розвідки, що розкривали їх техніко-технологічні характеристики, прийоми виготовлення та побутування. У процесі опрацьовувань артефактів українського фарфору та фаянсу з музейних чи приватних колекцій важливим фактором є виявлення стилістичних елементів, перейнятих від іноземних культур, що вдало поєднувались з кращими національними традиціями. «Кожна фарфорофаянсова фабрика, зазнаючи впливу іноземних модних течій, по-своєму
doi:10.36074/logos-05.02.2021.v6.46 fatcat:5vruzzwpenbbzfkol52lewj7g4