С.З. Мошенський, д.е.н., проф. Житомирський державний технологічний університет ФОРМУВАННЯ РИНКУ ВИСОКОПРИБУТКОВИХ ОБЛІГАЦІЙ (JUNK BONDS) У США В 1970-1980-ТІ РОКИ Ринок високоприбуткових облігацій (відомих також за назвою «сміттєві облігації», junk bonds) почав формуватися в США в середині 1970-х років і був пов'язаний з діяльністю «короля сміттєвих облігацій» Майкла Мілкена з інвестиційної компанії Drexel. Junk bonds випускали невеликі і нещодавно створені компанії, що були недостатньо

more »

... щоб отримати високий кредитний рейтинг. Випуск високоприбуткових (8-10 % річних) облігацій був для них єдиним шансом знайти своє місце на фінансовому ринку. Майкл Мілкен розумів потенціал цих облігацій, які, за своєю сутністю, часто були цілком надійними паперами, і зайнявся організацією їх емісій, продаючи junk bonds позиково-ощадним асоціаціям (Savings and Loan Associations) та іншим інвесторам. У 1980-і роки випуск таких облігацій став використовуватися для агресивних корпоративних поглинань, капітали для яких постачав ринок «сміттєвих облігацій». Деякі з цих поглинань проводилися з порушенням законів, що, зрештою, призвело до арешту Майкла Мілкена, банкрутства компанії Drexel і краху всього ринку «сміттєвих облігацій». Ключові слова: «сміттєві облігації»; junk bonds; компанія Drexe; Майкл Мілкен; Айвен Боескі; Віктор Познер. Постановка проблеми. Ринок високоприбуткових облігацій junk bonds сформувався у другій половині 1970-х -першій половині 1980-х років у США. Однак у вітчизняній науці системний аналіз виникнення цього ринку в контексті загальних тенденцій розвитку світового ринку цінних паперів автору статті невідомий. Аналіз останніх досліджень та публікацій. «Сміттєві облігації» досліджувала велика кількість авторів як наукових [6, 7, 11, 13, 14 тощо] так і публіцистичних [1, 2, 3 тощо] праць; цьому присвячено численні статті у пресі [4, 5, 8, 10, 15 тощо]. Однак проблема системного аналізу формування ринку високоприбуткових облігацій в контексті загальних тенденцій розвитку світового ринку цінних паперів залишилася не вирішеною. Постановка завдання (формулювання мети статті). Об'єктом дослідження є ринок цінних паперів США в 1970-1980-ті роки. Предметом дослідження -ринок високоприбуткових облігацій junk bonds. Мета дослідження -дати системний аналіз формування ринку високоприбуткових облігацій. Викладення основного матеріалу. У 1970-ті роки в США популярності набув ринок високоприбуткових і ризикованих облігацій -так званих «сміттєвих» облігацій (junk bonds). Виникнення цього ринку було пов'язано з ім'ям Майкла Мілкена (Michael Milken), який став символом нової епохи високоприбуткових інструментів з фіксованим доходом. У той час, коли на ринку акцій був застій, Мілкен зумів зробити з облігацій (що, зазвичай, вважалися призначеними для найконсервативніших інвесторів) привабливий спекулятивний інструмент з високою прибутковістю. Раніше мало хто хотів працювати зі «сміттєвими» облігаціями, і лише деякі банки погоджувалися мати справу з керівниками компаній, які під тиском обставин вирішили випустити junk bonds. Ставлення до цих паперів змінилося після того, як Майкл Мілкен, створивши величезний ринок «сміттєвих» облігацій, на своєму досвіді показав багатьом, що хоча кожен окремий випуск таких облігацій має високий ступінь ризику, придбання пакетів облігацій різних емітентів знижує ризик, тому що ймовірність одночасного дефолту всіх облігацій була тим меншою, чим більшим ставав пакет. Мілкена давно цікавили так звані «китайські папери» -облігації, які в 1960-і роки емітували засновники модних на той час конгломератів, щоб залучати за допомогою їх випуску капітали, необхідні для придбання чергової компанії (згодом, цю ідею Мілкен на новому рівні реалізував у своїх знаменитих корпоративних поглинаннях). З цими паперами, що знизилися в ціні до 20-30 % номіналу, Мілкен мав справу ще в шістдесяті роки. Коли він був студентом коледжу, сам почав інвестувати в них гроші, отримані для управління від клієнтів батька-фінансиста. Щоб залучити своїх перших інвесторів, Мілкен гарантував, що повністю бере на себе можливі збитки, а в разі прибутку він отримує його половину. Такі умови створили йому репутацію надійного ділового партнера. Потім Мілкена привернула проблема кредитоспроможності емітентів цінних паперів, яка визначається на основі рейтингів. Розміщувати свої облігації на ринку цінних паперів могли 600-700 компаній, яким було присвоєно рейтинг інвестиційного рівня. Решта були позбавлені такої можливості, хоча, як вважав Мілкен, відсутність інвестиційного рейтингу ще не означала, що компанія не є перспективною. Дрібні та середні компанії, що не належали групі «блакитних фішок», змушені були брати короткострокові кредити в комерційних банках під високий відсоток. Щоб вийти на ринок цінних