RECOGNITION OF ONESELF IN ANOTHER AND ANOTHER IN ONESELF (REVIEW OF THE MONOGRAPH BY DEVDIUK IVANNA VASYLIVNA "EXISTENTIAL DISCOURSE IN THE UKRAINIAN AND BRITISH PROSE OF INTERWAR PERIOD")

Z. B. Lanovyk
2020 Scientific notes of Taurida National V.I. Vernadsky University, series Philology. Social Communications  
1 Сьогодні, у час інтенсивного розвитку цивілізації в напрямі освоєння цифрових, генних і космічних технологій, виникає позірне враження, що світ стрімко змінюється, втрачає колишні підвалини, набуваючи нових. Однак у разі вдумливого осмислення явищ у дискурсі культури й мистецтва можна помітити вікову незмінність, непохитність основоположних законів буття, до яких людство вкотре повертається, як тільки суспільно-історичні обставини примушують подивитися на світ та місце людини в ньому з
more » ... ни в ньому з перспективи вічних ідей і цінностей. «Розпізнавання себе в іншому та іншого в собі», на думку М. Гайдеґґера, має найвагомішу онтологічну сутність. Це єдина можливість, у якій буття набуває справжнього сенсу, розкриваючи можливості і для існування Іншого, і для власного існування, яке в Іншому знаходить віддзеркалення. Цей постулат стосується буттєвих феноменів різних рівнів: від індивідуальної відкритості окремої особистості задля сприймання й розуміння Іншого як дзеркала власної свідомості до суспільних проявів діалогу націй, культур, епох. Найвищим оприявленням стає трансцендентальний зв'язок усього сущого, на чому неодноразово наголошували філософи із часів античності. Ця ідея М. Гайдеґґера може сприйматися як основне науково-онтологічне кредо компаративістики як сфери знання, що шукає відповіді на численні питання у площині гуманітаристики з огляду на основоположний принцип взаємовіддзеркалення мистецько-культурних, власне літературних явищ задля осмислення загальнолюдських універсальних законів життя. Відрадно, що ці засадничі орієнтири порівняльного літерату-1 Девдюк І. В. Екзистенційний дискурс в українській та британській прозі міжвоєнного періоду : монографія. Івано-Франківськ, 2020. 484 с. рознавства після епохи заборон та ідеологічних деформацій зрештою утвердилися в українській науці, яка пройшла час реабілітації несправедливо затаврованих радянською системою галузей, позбулася численних табу та швидкими темпами засвоїла світовий досвід, від якого була відрізана «залізною завісою». Останні два десятиліття на зламі ХХ-ХХІ століть продемонстрували здатність українського літературознавства інтерпретувати мистецькі події та явища минулого століття із застосуванням новітніх концепцій і методологій. Водночас вони свідчать про схильність до переосмислення тих проблем, які залишалися білими плямами на карті нашої історії й культури. До таких, зокрема, належить і феномен літературного екзистенціалізму, що став предметом дослідження в монографії Іванни Девдюк «Екзистенційний дискурс в українській та британській прозі міжвоєнного періоду». Сьогоднішня зацікавленість екзистенціалізмом як філософсько-мистецькою системою, літературним напрямом, ба навіть типом мислення не випадкова. По-перше, вона зумовлена намаганням віднайти істину на тлі численних заборон і замовчувань будь-яких проявів екзистенційності в радянську епоху, яка проголошувала сам напрям небезпечним, занепадницьким, ворожим, а твори його представників таврувала та забороняла. По-друге, сучасна інтелектуальна еліта почала помічати незаперечну схожість сьогодення з подіями початку минулого століття: подібні історичні процеси (революції, війни), стрімкий стрибок у розвитку науки (тоді в сенсі механізації, автоматизації, тепер -диджиталізації), ті ж суспільні настрої (передчуття наближення вселенської катастрофи, навіть загрози знищення людства) тощо. Хоча основною причиною все ж є одвічне
doi:10.32838/2663-6069/2020.2-4/39 fatcat:xf4clgrgsnaippyzyj6tugwcoq