РЕЦЕНЗІЯ на монографію «Оновлення монументального живопису Успенського собору Києво-Печерської лаври і Софії Київської в першій половині ХІХ століття» Марини Бардік

Василь Перевальський
2019 Collection of scientific works "Notes on Art Criticism"  
Відгуки. Повідомлення. Рецензії _________ Випуск 35 355 ВІДГУКИ. ПОВІДОМЛЕННЯ. РЕЦЕНЗІЇ Перевальський Василь Євдокимович,© дійсний член (академік) Національної академії мистецтв України, Народний художник України, професор, завідувач кафедри графічних мистецтв Національної академії мистецтва і архітектури РЕЦЕНЗІЯ на монографію «Оновлення монументального живопису Успенського собору Києво-Печерської лаври і Софії Київської в першій половині ХІХ століття» Марини Бардік Актуальність теми,
more » ... в монографії М. А. Бардік, є беззаперечною, оскільки вона присвячена монументальному живопису першої половини ХІХ ст. двох знаних українських соборів -Успенського Києво-Печерської лаври та Святої Софії Київської -майже не дослідженому з точки зору відомостей про художників, які його створили, і конкретного часу виконання. Завдяки аналізу культурно-історичних умов у першому розділі книги автор, демонструючи ерудицію в царині української культури, чітко визначила чинники впливу на оновлення православних київських храмів, на стінопис Успенського та Софійського соборів. Розвиток української культури вона всебічно висвітлила в загальноєвропейському та національному аспектах. Автор доцільно розглянула розвиток Києво-Печерської лаври як центру української духовної культури і сакрального мистецтва, вперше розкрила питання відродження лаврської живописної школи лаврським ченцем Іринархом, особливо у питанні монументальних живописних робіт. У другому розділі монографії міститься поглиблений аналіз наукового доробку авторів, які протягом ХІХ−ХХІ ст. торкалися питання оновлення живопису зазначених соборів. Ретельно досліджуючи історіографію, автор виявила низку протиріч історичним свідоцтвам, невідповідності тверджень архівним посиланням, відсутність атрибуції розписів першої половини ХІХ ст. Хочу позитивно відзначити у М. А. Бардік рису справжнього наукового дослідника: вона, спростовуючи усталені судження, виявила наукову сміливість і відданість історичним фактам. Важливою частиною монографії, безумовно, є вдосконалення атрибуції монументального живопису. М. А. Бардік вперше сформулювала і запровадила метод, за яким авторство і датування живописних композицій визначається за критерієм -видом робіт, виконаних художниками і майстрами. Власне, конкретні результати впровадження цього методу знайшли відображення в третьому й четвертому розділах книги і дозволили автору виконати атрибуцію композицій Успенського та Софійського соборів, а саме: чітко визначити, які художники, коли і в яких компартиментах виконали розписи. У монографії суттєву увагу приділено творчості художників, оновлення соборів представлено в історико-культурному зв'язку: розписи і Успенського, і Софійського храмів оновлювали О. Суховєєв, К. Волошинов, Іринарх, І. Желтоножський. У декорації соборів автор виявила аналогії в тематиці і композиційних принципах. Суттєво, що в монографії введено в обіг факти біографії художників-друзів Т. Шевченка -О. Сенчила-Стефановського та І. Гудовського, які брали участь в оновленні Успенського храму Лаври. У царині історії вітчизняного мистецтва аргументовано відновлено професійну репутацію лаврських живописців, а також художника С. Мартинова. Безумовно, цінним для історії українського мистецтва є введення в обіг імен 48 художників та 64 майстрів, що працювали на чолі з Іринархом в Успенському соборі та 58 художників -у Софійському, а також 27 художників, роботу яких очолив І. Желтоножський на завершальному етапі в Софії.
doi:10.32461/181684 fatcat:trbp6asv7rffzol2tmd544q3ue