Виразкова хвороба -хронічне рецидивуюче захворювання, що характеризується формуванням виразкового дефекту в шлунку і/або дванадцятипалій кишці на тлі запальних змін слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки, схильне до прогресування із залученням у патологічний процес інших органів і систем, розвитком ускладнень, що загрожують життю хворого. У структурі патології органів травлення на частку виразкової хвороби припадає 1,7-16 %. Пошире-ність виразкової хвороби серед дитячого населення

more »

... ї ни становить 0,4-4,3 %. Пік захворюваності припадає на 9-11 років у дівчаток і 12-14 років у хлопчиків. Спадкова схильність при виразковій хворобі відмічається в 45-75 % хворих. У переважній більшості випадків у дітей зустрічається виразкова хвороба дванадцятипалої кишки -82-87 %, шлунка -11-13 %, поєднана форма -виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки -4-6 %. При загостренні виразкової хвороби, звичай но, виявляється рецидивуюча виразка (гостра ерозія), найчастіше ÓÄÊ 616.3-053.5-083-084:613.955/.956 Ïðîô³ëàêòè÷í³ çàõîäè ïðè ãàñòðîåíòåðîëîã³÷í³é ïàòîëî㳿 â ä³òåé øê³ëüíîãî â³êó Ðåçþìå. Àêòóàëüí³ñòü. Ó ñòðóêòóð³ ïàòîëî㳿 îðãàí³â òðàâëåííÿ íà ÷àñòêó âèðàçêîâî¿ õâîðîáè ïðèïàäຠ1,7-16 %. Ïîøè-ðåí³ñòü âèðàçêîâî¿ õâîðîáè ñåðåä äèòÿ÷îãî íàñåëåííÿ Óêðà¿ íè ñòàíîâèòü 0,4-4,3 %. ϳê çàõâîðþâàíîñò³ ïðèïàäຠíà 9-11 ðîê³â ó ä³â÷àòîê ³ 12-14 ðîê³â ó õëîï÷èê³â. Ñïàäêîâà ñõèëüí³ñòü ïðè âèðàçêîâ³é õâîðîá³ â³äì³÷àºòüñÿ â 45-75 % õâîðèõ. Ìåòîþ äîñë³äaeåííÿ º âèçíà÷åííÿ ïîòðåáè ðåàë³çàö³¿ ñòðàòå㳿 çìåíøåííÿ çàõâîðþâàíîñò³ ç óðàõóâàííÿì ôàêòîð³â ðèçèêó âèíèêíåííÿ òà íåñïðèÿòëèâîãî ïåðåá³ãó âèðàçêîâî¿ õâîðîáè äâàíàäöÿòèïàëî¿ êèøêè â ä³òåé. Ìàòåð³àëè òà ìåòîäè. Äëÿ ðîçðîáêè ö³ëüîâî¿ ïðîãðàìè ïðîô³ëàêòèêè âèíèêíåííÿ âèðàçêîâî¿ õâîðîáè äâàíàäöÿòèïàëî¿ êèøêè â ä³òåé øê³ëüíîãî â³êó íà ïåðâèííîìó ð³âí³ âèêîðèñòàíî ìåòîäè ñèñòåìíîãî àíàë³çó, ïîð³âíÿííÿ, îðãàí³çàö³éíîãî åêñïåðèìåíòó, à òàêîae ìàòå-ìàòè÷íîãî òà îïèñîâîãî ìîäåëþâàííÿ. Ðåçóëüòàòè. ϳä ÷àñ äîñë³äaeåííÿ áóëè âèâ÷åí³ îñíîâí³ ôàêòîðè ðèçèêó âèíèêíåííÿ âèðàçêîâî¿ õâîðîáè äâàíàäöÿòèïàëî¿ êèøêè â ä³òåé øê³ëüíîãî â³êó: ñòàòü, â³ê, ãðóïà êðîâ³, íàÿâí³ñòü Helicobacter ðylori, íàÿâí³ñòü ñóïóòíüî¿ ïàòîëî㳿, ïñèõîåìîö³éí³ ðîçëàäè, íåðàö³îíàëüíå õàð÷óâàííÿ ç ïîðóøåííÿì éîãî ðåaeèìó, îáòÿaeåíà ñïàäêîâ³ñòü, òþòþíîïàë³ííÿ, ñàìîë³êóâàííÿ òîùî. ²ííîâàö³éíèì åëåìåíòîì óäîñêîíàëåíî¿ ïåðâèííî¿ ïðîô³ëàêòèêè âè-ðàçêîâî¿ õâîðîáè äâàíàäöÿòèïàëî¿ êèøêè â ä³òåé øê³ëüíîãî â³êó íàñàìïåðåä ñòàëî çàëó÷åííÿ ë³êàð³â çàãàëüíî¿ ïðàêòèêè -ñ³ìåéíèõ ë³êàð³â äî ñâîº÷àñíîãî âèÿâëåííÿ ôàêòîð³â ðèçèêó òà íåñïðèÿòëèâîãî ïåðåá³ãó çàõâîðþâàííÿ (çîêðåìà, ä³àãíîñòèêà Helicobacter pylori). Ó÷àñòü ë³êàð³â çàãàëüíî¿ ïðàêòèêè -ñ³ìåéíèõ ë³êàð³â íàáóâຠîñîáëèâîãî çíà÷åííÿ â ñèñòåì³ ñïîñòåðåaeåííÿ çà êàòåãîð³ºþ íàñåëåííÿ ç ôàêòîðàìè ðèçèêó. Ñàìå òóò ïðîâîäèòüñÿ ñòðàòèô³êàö³ÿ íà ãðóïè äè-íàì³÷íîãî ñïîñòåðåaeåííÿ çà ñèñòåìîþ ðèçèê³â òà ¿õ ìîí³òîðèíã, òîáòî ïåðåäáà÷àþòüñÿ ðîçøèðåííÿ òà óäîñêîíàëåííÿ çàâäàíü ïðîô³ëàêòèêè, çàáåçïå÷óþòüñÿ ñó÷àñí³ òåíäåíö³¿ ñèñòåìíîãî ï³äõîäó ùîäî çàïîá³ãàííÿ âèíèêíåííþ âèðàçêîâî¿ õâîðîáè äâàíàäöÿòèïàëî¿ êèøêè òà ¿¿ íåãàòèâíèõ íàñë³äê³â. Âàaeëèâèìè íà âñ³õ ð³âíÿõ º ðîçðîáêà, óäîñêîíàëåííÿ òà äîòðèìàííÿ ëîêàëüíèõ ïðîòîêîë³â âåäåííÿ õâîðèõ íà âèðàçêîâó õâîðîáó äâàíàäöÿòèïàëî¿ êèøêè â ä³òåé øê³ëüíîãî â³êó. Ïðè öüîìó ïðèä³ëÿºòüñÿ îêðåìà óâàãà êîìïëåêñó çàõîä³â ïåðâèííî¿ ïðîô³ëàêòèêè, ùî âêëþ÷àþòü øèðîêèé ñïåêòð ìåäèêî-ñîö³àëüíîãî âïëèâó íà ïîïóëÿö³éíîìó ð³âí³. Âèñíîâêè. Êîíöåïòóàëüíî çàïðîïîíîâàíà ìîäåëü ïðîô³ëàêòèêè âèðàçêîâî¿ õâîðîáè äâàíàäöÿòèïàëî¿ êèøêè â ä³òåé øê³ëüíîãî â³êó îð³ºíòîâàíà íàñàìïåðåä íà âèêîíàííÿ ë³êàðåì çàãàëüíî¿ ïðàêòèêè -ñ³ìåéíèì ë³êàðåì ïðè ò³ñí³é âçàºìî䳿 ç ë³êàðåì-ãàñòðîåíòåðîëîãîì ïåðâèííî¿ ìåäè÷íî¿ äîïîìîãè íà çàñàäàõ ñ³ìåéíî¿ ìåäèöèíè, ùî çàáåçïå÷óº âñåá³÷íå, õîë³ñòè÷íå, áåçïåðåðâíå òà äîñòóïíå ìåäè÷íå îáñëóãîâóâàííÿ ä³òåé ³ âêëþ-÷ຠïð³îðèòåò ïðîô³ëàêòè÷íèõ ïðèíöèï³â òà êîîðäèíàö³þ çóñèëü óñ³õ çàö³êàâëåíèõ ñòîð³í ó ñèñòåì³ îõîðîíè çäîðîâ'ÿ.