ОСНОВНІ МЕТОДИКИ СЕМАНТИЧНОГО АНАЛІЗУ ЕНАНТІОСЕМІЇ

Емілія Ніколаєску
2020 TENDANCES SCIENTIFIQUES DE LA RECHERCHE FONDAMENTALE ET APPLIQUÉE - VOLUME 3   unpublished
Ніколаєску Емілія Василівна старший викладач кафедри східноєвропейських мов навчально-наукового центру мовної підготовки Національна академія Служби безпеки України УКРАЇНА Мовознавство II пол. XX -поч. XXI ст. характеризується значною увагою до досліджень семантики слів, словосполучень, інших груп лексики тощо. На думку Ю. Апресяна, «сучасна епоха розвитку лінгвістики -це, безперечно, епоха семантики, центральне місце якої в колі лінгвістичних дисциплін безпосередньо випливає з того факту, що
more » ... є з того факту, що людська мова в першу чергу є засобом спілкування, засобом кодування і декодування певної інформації» [1]. Як самостійна наукова дисципліна, семантика з'явилася порівняно недавно, в кінці XIX ст. Термін «семантика» був вперше введений в науковий обіг французьким вченим, М. Бреалем, в праці «Essai de sémantique» 1897 р. Дослідження лексичного складу мови завжди був і залишається у центрі уваги вчених, оскільки з усіх рівнів мовної структури лексико-семантичний найбільше і найтісніше пов'язаний з позамовною дійсністю та має національнокультурний характер. Звідси -всі зміни, що відбуваються в житті та діяльності людей, у першу чергу знаходять своє відображення саме в лексиці мови. Полісемія -один із важливих способів для розширення й оновлення лексики мови, зокрема французької. Підвидом полісемії, хоч, безумовно, своєрідним є енантіосемія -лексико-семантичне явище, при якому одна полісемантична лексема має структурно-протилежні семи. Енантіолексеми характеризуються високим рівнем полісемічності. Дослідження семантики енантіолексем є вагомим у типологічному плані, воно дозволяє встановити кореляції між полісемією та лексичною стійкістю лексем, їх частотністю, розвитком первинних та вторинних значень, виявити певні особливості когнітивних процесів французького народу. Кожна наукова дисципліна виробляє в процесі пізнання і опису об'єкта свого вивчення цілий комплекс різноманітних прийомів. Прийоми, або способи, за допомогою яких досліджується той чи інший об'єкт в певній науковій дисципліні, називаються методами. Для правильного вибору і використання в дослідницькій роботі конкретного методу потрібні деякі попередні знання про предмет вивчення, вміння виокремлювати його і зіставляти з іншими предметами таким чином, щоб чітко виявлялися найбільш важливі і суттєві сторони розглянутого предмета. Вдало обраний і застосований в дослідженні метод допомагає розкривати і фіксувати закономірності і властивості, що не лежать на поверхні дослідженого явища. Вибір методів визначається специфікою предмета, накопиченими знаннями про нього, метою дослідження, а також залежить від того, які сторони і властивості предмета слід аналізувати. Врахування всіх цих факторів забезпечує ефективність застосування методів.
doi:10.36074/30.10.2020.v3.25 fatcat:youm7r4iovabjgoz6g5szqfu7u