У статті досліджено філософію управління в загальноосвітніх державних та приватних школах Австралії. Мета наукової розвідки полягає у визначенні векторних важелів впливу на формування філософії управління в загальноосвітніх та приватних освітніх закладах Австралії. З'ясовано головні напрями оновленої моделі вдалого шкільного лідерства, яке ґрунтується на аналізі тематичних опрацювань Австралії, що є визначальним векторним напрямом стратегії розвитку освітньої системи. Сучасна модель представляє

more »

... взаємозалежність між характерними якостями шкільного лідера, втіленням новітніх заходів і засобів комунікації та реакціями на контекст їхньої дії. У результаті дослідження було визначено, що українські та австралійські системи освіти мають непогані рекомендації щодо осилення криз кількості та якості в опануванні сучасних програм, використовуючи комплексну політику та, зокрема, програми щодо розвитку лідерства в галузі освіти. Цей контекст представляє три елементи, що міцно переплетені між собою та визначають певною мірою успіх загальної мети, а саме: лідерство, управління та адміністративний устрій. З'ясовано особливі характерні ознаки сучасного лідера в управлінні загальноосвітніми школами: постійне підвищення кваліфікаційного рівня та набуття нових компетентностей, використовуючи доступні практики; результативні рольові зміни; ініціативність до навчання, пов'язаного із кар'єрним зростанням; формативне та сумативне оцінювання; визначення базових джерел у мультикультурному просторі. Визначено чотири основні стратегії зростання лідерства в загальноосвітніх закладах Австралії: розподіл шкільного керівництва з метою наповнення рольових навантажень між усіма керівниками освітнього процесу; перерозподіл обов'язків шкільного керівництва щодо поглиблення дослідницької бази практичних занять лідерів із застосуванням сучасних методів та заходів та формування стійкої структурованої форми управління; створення привабливого іміджу професії шкільного керівництва в плані лідерства, використовуючи професійні важелі, високий рівень заробітної платні, доступність кар'єрного зросту, залучення національних асоціацій; розробка стратегії на рівні національної структури щодо навчання лідерства з метою корегування і росту можливостей кар'єрного розвитку, вимог щодо системного лідерства та задоволення інституційних потреб. У процесі дослідження було визначено, що стосунки між учасниками освітнього процесу та шкільним керівництвом мають характер непрямого дотику. Тому успіх розвитку сучасних напрямів освітнього процесу залежить від ступеня мотивації лідерів та їхніх дій у шкільному просторі.