І. В., старший викладач кафедри господарського та адміністративного права Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» Стаття присвячена аналізу антикорупційної політики держави в митній сфері та дослідженню національних та міжнародних правових актів, зокрема прийнятого Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй Кодексу поведінки посадових осіб органів з підтримки правопорядку від 1979 року, Лімської декларації від 11 вересня

more »

... 97 року, Декларації Ради з митного співробітництва щодо належного управління та боротьби з корупцією на митниці від 2003 року, професійних стандартів PICARD Всесвітньої митної організації від 2009 року, законотворчої діяльності європейських держав, а саме Модельного кодексу поведінки державних службовців європейських країн, Митних прототипів Європейського Союзу від 2007 року, Кодексу етики для співробітників податкових і митних органів Словаччини від 2016 року, Кодексу поведінки для співробітників податкової і митної адміністрації Португалії та деяких інших, а також Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року, Кодексу поведінки працівників, до функціональних обов'язків яких належить здійснення управління кордонами від 15 квітня 2016 року та інших нормативно-правових актів. Визнано необхідність щодо вивчення та використання практики боротьби з корупцією в різноманітних її проявах в митній сфері. Оскільки корупція призводить до деформації державних інститутів, то стратегічною метою запобігання корупції в митних органах визначено захист економічних, митних інтересів держави, суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, громадян, суспільства в цілому. Тому під час розробки національної програми боротьби з корупцією на митниці мають бути враховані конкретні фактори, визначені в нашому науковому дослідженні. Зроблено висновок щодо нагальної потреби в реалізації ефективної антикорупційної політики в митній сфері шляхом реформування управління митними органами, розроблення чітких стандартів митної етики та доброчесності, а також прийняття відповідного Кодексу (як це вже зроблено в багатьох державах -членах Європейського Союзу). Ключові слова: корупція, антикорупційна політика, протидія корупції, митні органи Державної фіскальної служби України, митна етика. Постановка проблеми. Хабарництво і корупція, що посідають чільне місце серед глобальних загроз сучасності, стають також на заваді інституціональним змінам в Україні. Посилення національної (в тому числі митної) безпеки та зростання економічного потенціалу держави не можуть бути досягнуті за умов високого рівня корупції. Корупційні прояви у митній сфері завдають значної шкоди не лише державному бюджету, але й іміджу України на міжнародній арені. Ратифікувавши Угоду про асоціацію України з Європейським Союзом, Україна (як Сторона) зобов'язалась (відповідно до ст.3) забезпечити верховенство права та належне урядування, а також виконувати положення Конвенції ООН проти корупції 2003р. (ст. 22). Отже, в умовах євроінтеграції нагальною потребою стає реформування системи запобігання та протидії корупції, розробка та реалізація заходів, спрямованих на подолання негативних проявів корупції в митній сфері, а також розробка стандартів митної етики і доброчесності. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблемам запобігання та протидії корупції в митній сфері та питанням митної етики і доброчесності присвячені праці вітчизняних та зарубіжних науковців С.В. Ківалова, Є.В. Додіна, І.Г. Бережнюка, М.І. Мельника, О.О. Дудорова, Ю.П. Грамаєва, Г.І. Богуш, В.А. Тимошенко, Д.О. Олійник та іншими, але вбачається, що рівень розробленості є недостатнім. Метою статті є дослідження правового регулювання етичних засад виконання службових обов'язків посадовцями, які перебувають на державній службі (в тому числі в митних адміністраціях) міжнародними нормативно-правовими актами з питань професійної діяльності службовців, а також законодавства країн -членів ЄС задля впровадження стандартів митної етики та доброчесності в Україні. Виклад основного матеріалу. Розроблені на основі Декларації Тисячоліття Цілі сталого розвитку визначили пріоритетом сприяння верховенству права як на національному, так і міжнародному рівнях; до 2030 р. значне скорочення масштабів корупції і хабарництва в усіх її формах [1] . Як слушно зазначає О.О. Кравчук, подальша еволюція правових систем і юридичної науки має і буде здійснюватись з урахуванням положень сталого розвитку як на міжнародному, так і на національному рівнях. При цьому лише комплексне впровадження (стосується практично всіх галузей права) правових засобів запобігання глобальним загрозам може забезпечити сталий розвиток громад, суспільства, держав [2, с. 44-45]. Конвенцією ООН проти корупції 2003 р. (ст. 5) передбачено, що держави-учасниці зобов'язані формувати і реалізовувати ефективну політику проти корупції з метою забезпечення належного управління державним майном, чесності та непідкупності, прозорості та відповідальності, участі суспільства в запобіганні корупції [3] . Незважаючи на те, що в 2018 р. за оцінкою антикорупційної неурядової організації Transparency International (TI) Україна посіла 120 місце (серед 180 країн) у рейтингу сприйняття корупції населенням [4], в Антикорупційній політиці держави та стратегії реалізації [5] не приділено уваги протидії корупції у митній сфері. Таке негативне соціальне явище, як корупція, з'являється, напевно, одночасно з появою держави та формуванням державного апарату. Принаймні вже у II столітті нашої ери (за часів давньоримського письменника, автора твору «Аттичні ночі» Авла Геллія та філософа-платоніка Луція Апулея, автора відомого роману «Метаморфози») були у вжитку терміни "corruptio" та "corrumpere". Хоча і в наш час метою корупційних дій вважають порушення нормального порядку судового процесу або порядку управління суспільними справами [6, с. 5]. У Римському праві термін "corrumpere" означав «фальсифікувати покази в суді за гроші» або «підкуп судді (претора)» [7]. Слово «корупція» походить від латинського слова "corruptio", що означає підкуп [8, с. 350]. М.І. Мельник зазначає, що корупція є не лише соціальним, а й психологічним та моральним явищем, оскільки вона не існує поза людьми, їх поведінкою та діяльністю [9, с. 390]. На думку Є.В. Курінного, корупцію слід розглядати не тільки як прояв негативної поведінки конкретного чиновника, а як аморальність частини суспільства і держави, рівень якої своєю чергою визначається ступенем занепаду моралі та права [10, с. 73]. Організація Transparency International визначає корупцію як зловживання наданими повноваженнями для отримання особистої вигоди. Пришвидшення темпу процесів глобалізації призвели до того, що корупція знаходить свій прояв не тільки на теренах окремих держав, а й виходить на міжнародний рівень. З огляду на це важливим є ознайомлення з визначенням поняття «корупція» у міжнародно-правових актах, які є основою для національного законодавства. У прийнятому в 1979 р. Генеральною Асамблеєю ООН Кодексі поведінки посадових осіб органів з підтримання правопорядку зазначено, що державам надається право самостійно визначати поняття «корупція», а в загальному сенсі корупція -це вживання або невживання дій під час виконання обов'язків або у зв'язку з цими обов'язками з метою отримання подарунків, що приймаються або вимагаються, обіцянок або обіцянок стимулювання кожного разу, коли має місце таке дія або бездіяльність [11, с. 5-12]. Законом України від 2014 р. «Про запобігання корупції» (ст.1) корупцію визначено як використання особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки / пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей [12] . Справжня роль корупції полягає в тому, що вона призводить до деформації державних інститутів, роз'їдаючи як іржа основи суспільства та держави [13, с. 12-13]. Оскільки реалізація митними органами та їхніми посадовими особами своїх повноважень має владний характер і може мати безпосереднє відношення до прав, законних інтересів та обов'язків осіб, то вона має здійснюватись за умов точного, суворого дотримання приписів чинних нормативно-правових актів. Отже, митні органи мають діяти згідно з принципом: Legalitas regnorum fundamentum -законність є основою держави.