СВІТОГЛЯДНІ ОСНОВИ ТЕКСТІВ ТА ЖИТТЄТЕКСТІВ УКРАЇНСЬКИХ ПОЕТІВ XVIII-XXI СТОЛІТЬ: ПУБЛІЦИСТИЧНИЙ АСПЕКТ [report]

Ihor Pavlyuk
2020 unpublished
У статті науковця та письменника Ігоря Павлюка означено тенденції формування і динаміку трансформацій світоглядних концепцій (позитивістської, метафізичної, релігійної) українських поетів різних часопросторів (від Івана Мазепи до поетів ХХІ століття) та їхні репрезентації у поезії різних вербалізованих змістоформ. Зокрема акцентовано увагу на суто національних знаках, символах, міфологемах при формуванні та рекреатизації світоглядів поетів, їх реалізації у життєтекстах, текстах, експансії у
more » ... ах, експансії у загальносвітовий культурно-інформаційний простір. Ключові слова: світогляд, позитивізм, метафізика, релігія, поезія, тоталітаризм, комунікація, комерція, міфологія, ідеологія, демократизація, глобалізація. 1. Постановка проблеми. Світова гуманітарна наука попри розмаїті розмиті формулювання загалом розрізняє три світогляди (системи поглядів на життя, природу і суспільство 1 ): релігійний, метафізичний та позитивістський, у часопросторах яких існують мистецтва і техніка, зокрема й поезія (музика Логосу) -як вербальний вияв енергії душі, духу, краси-гармонії, єдності з Універсумом, знаково-символічним виявом яких може бути і слово. У сприйнятті ж поезії, як і кожного виду мистецтва, окрім формальних, формально-змістових якостей, якраз і важливі світоглядно-змістові її характеристики. Кожен зі світоглядів протягом розвитку, трансформації набув, кристалізував свої знаки, символи, коди, прагнучи у кінцевому підсумку стати міфом -тобто легендою (міф із мінорним завершенням), або ж казкою, яка завжди має щасливе завершення (міф-мажор). Кожен світогляд у ретро-та перспективі, так чи інакше претендуючи на статичну чи репродуктивну безсмертність у певних вертикалях часу та горизонталях простору, расово, класово, гендерно, національно... заангажований, сільський та міський... А світогляди деяких поетів творять історіографію, історіософію нації, знання і відчуття про світ, засвіт, Всесвіт. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Тема тенденцій та трансформацій світоглядів поетів широко оприявлена в популярній світовій та вітчизняній літературі 2 , у відомій статті Івана Франка «Із секретів поетичної творчості», але цілком нова для вітчизняної наукової гуманітаристики, особливо з акцентуацією на компаративному аналізі опублікованих життєтекстів та текстів поетів, частину з яких доцільно вивчати у публіцистичному дискурсі. Тому серед найсвіжіших досліджень у контексті заявленої теми ми звернули увагу на «За крок до сповіді, або останні дні Івана Франка» Ігоря Медвідя 3 , статтю Наталії Голіциної «Почему люди верят в бога? Ученые обещают ответ через 3 года» 4 , розвиваючи, поглиблюючи чимало положень, викладених у своїх монографіях: «Митець -Влада -Преса: історико-типологічний аналіз» 5 ; «Діагностика і прогностика брехні: екскурси в теорію комунікації» 6 ; «Письменники у пресі: українськомовний культурно-інформаційний простір Полісся, Холмщини, Підляшшя (1917-1944) та Волині 1917-2000 років: Монографія» 7 , «Поэзия и сверхпоэзия: О многообразии творческих миров» М. П. Епштейна 8 , який, зокрема, зазначає: «Я знаю, що поезія потрібна,але не знаю, для чого» -сказав Жан Кокто [http:/evene.lefigaro.fr/citation/sais-poesieindispensable-sais-2206.php], виділяючи п'ять поглядів на природу і призначення поезії: 1) ідеально-релігійний; 2) суб'єктивно-психологічний; 3) стихійно-демонічний; 4) дієво-соціальний, тобто публіцистичний. Але всі дослідники єдині в думці про те, що поезія є: виразом початкової, об'єктивної гармонії, способом досягнення душевної, суб'єктивної динамічної рівноваги, виразом початкового, об'єктивного хаосу, способом залучення до битви потенційно чи реально ворожих сил, поєднуючи отож дві одвічні опозиції: гармонія -хаос, об'єктивне -суб'єктивне. Методологічна основа дослідження. Феноменологічний компаративний неупереджений опис, порівняння поетично-публіцистичних текстів різних історичних періодів, герменевтичний (проникнення у смисли текстів), психоаналітичний (зондування архетипів), семіотичний
doi:10.30970/vjo.2020.47.10523 fatcat:xoww373ydbekhfpohxdqlj55ia