Бідун Ю. В. Створення гуртожитків для своєкоштних вихованців Київської духовної семінарії в другій половині ХІХ ст. Досліджено важливу складову історії Київської духовної семінарії другої половини ХІХ ст. -заснування гуртожитків для учнів, які не були на утриманні Церкви ("своєкоштних учнів"). Розглянуто причини виникнення проблематики, способи і шляхи її вирішення. Визначено, що головною перешкодою в питанні створення спільних квартир для своєкоштних учнів була нестача коштів. Обґрунтовано, що

more »

... ключовий вплив на всі рішення правління Київської духовної семінарії здійснювали єпархіальні з'їзди духовенства Київської єпархії. Вони були власниками левової частки фінансових засобів, що призначалися для будівництва нових гуртожитків. З'ясовано, як легко вирішилося дане питання наприкінці ХІХ ст. Ключові слова: церква, духовна освіта, семінарії, Київська духовна семінарія, гуртожиток, житло ІV. ЦЕРКОВНЕ ЖИТТЯ В XVI-ХХ СТ. ISSN 2523-4234 Наук. щоріч. Історія релігій в Україні, 2020, Вип. 30 платили невелику стипендію, забезпечували одягом, харчуванням і семінарським гуртожитком. Третя ж категорія -своєкоштні -була зобов'язана утримуватися самостійно. І якщо одягом чи їжею вони себе ще так-сяк могли забезпечити, то найм житла мав проблемний характер. Інспектор архімандрит Ферапонт, звітуючись перед правлінням КДС, описував таку ситуацію: Ще в грудні 1866 р. стало відомо, що учень середнього відділення, Григорій Войнарський не сплатив вдові священника Ользі Ципріанович плату за проживання в її квартирі. Жінка поскаржилася на нього в правління КДС. Борг вихованця за 1865-1866 навчальний рік перед нею становив 15 руб. Інспектор спробував примусити Г. Войнарського написати вдові розписку, що борг буде сплачено після зимових канікул, погрожуючи не видати білет (дозвіл виїхати додому) на канікули. Вихованець так нічого й не написав і поїхав додому без відома інспектора (без білету). Коли в подальшому проводилося розслідування, Г. Войнарський визнав свій борг перед помічником інспектора, професором Ігнатовичем, але виплаті коштів противився. Учень заявляв про своє право не сплачувати борг, оскільки вдова на нього поскаржилася [1, арк. 1]. Правління семінарії, розглянувши цю справу на засіданні (12 січня 1867 р.), доручило інспектору змусити Г. Войнарського сплатити борг протягом січня під загрозою виключення з КДС. Але вихованець, не відмовляючись від своїх зобов'язань, попросив відтермінувати сплату до 25 лютого, нібито через нестачу коштів. Як в подальшому виявилося, вихованець боргу так і не погасив. Більше того, нове розслідування помічника інспектора, професора Ігнатовича, виявило, що він насправді винен не 15, а 25 руб. Господиня квартири, вдова О. Хотяновська (за першим шлюбом -Ципріанович), погодилась зменшити борг на 10 руб. при умові, що він буде повернутий в лютому того ж року (1867) [1, арк. 4-11]. Цікаво, що вихованець навіть тоді не віддав належне. Він виплатив вдові 15 руб. боргу лише після 16 березня 1867 р., коли йому зробили чергове попередження прямо на засіданні правління семінарії. Цікаво, що коли Г. Войнарського було запрошено на це засідання, навіть після попередніх розслідувань і визнання свого боргу, після такої кількості брехні і невиконаних обіцянок, учень почав доводити, що він вдові зовсім нічого не винен. За багаторазовий спротив і обман Г. Войнарського було виключено з числа дійсних учнів КДС, з дозволом продовжити навчання до кінця поточного навчального року (на правах приватного вихованця) [2, арк. 49-51]. Вже знайома нам О. Хотяновська скаржилася також на учня нижчого відділення КДС Павла Завиновського. З її слів у минулому 1866 р. він не сплатив їй 21 руб. квартплати. Вихованець борг визнав і пояснив, що не зміг його сплатити вчасно, оскільки його батько (священник с. Стара Буда Звенигородського повіту) Микола Завиновський фінансово йому не допомагає і що утримується він виключно завдяки допомозі свого брата (теж священника Звенигородського повіту с. Романівка) Івана Завиновського. Учень написав розписку про визнання свого боргу і правління КДС перенаправило її через Київську консисторію до батьків