ПОСТПРАВДА ЯК ФЕНОМЕН СУЧАСНОЇ ПОЛІТИКИ

Наталія Горбенко
2021 EDUCATION AND SCIENCE OF TODAY: INTERSECTORAL ISSUES AND DEVELOPMENT OF SCIENCES VOLUME3   unpublished
Горбенко Наталія Юріївна аспірантка кафедри політичних наук Київський національний університет імені Тараса Шевченка УКРАЇНА Поняття «постправда» введено у політичний дискурс зовсім нещодавно, але даний феномен не є новим і унікальним в людській історії. Маніпуляція фактами для формування необхідної суспільної думки протягом століть була невід'ємною частиною політичного процесу. Початково префікс «post» вказував на час, що настав після якоїсь події. Даний префікс також може мати додаткові
more » ... ати додаткові конотації: наприклад, період часу, під час якого явище втратило свою значимість [1]. У терміні «постправда» присутня негативна конотація, яка характеризує політику чи епоху, коли пошук правди відходить на другий план. У поєднанні з префіксом «пост» слово «правда» набуває нового значення. Термін з'явився в есе Стіва Тесича у 1992 році, що було опубліковано у журналі «The Nation», а у науковий обіг слово було введено у 2004 році завдяки праці «Ера постправди: неправда та обман», автором якої є дослідник і письменник Ральф Кейес. Він одним з перших зробив спробу дослідити причини, які призвели до того, що правда втратила своє базове значення. Цей стан автор «сірою етичною зоною», яка дозволяє маскувати брехню [2]. Р. Кейес розглядає постправду як явище, що виходить за межі політичної та масової комунікацій. Автор наголошує на тому, що вона починається з міжособистісної комунікації [2] . У разі, якщо поведінка людини не співпадає з її цінностями, то найімовірніше вона змінить свої цінності. Сучасна людина живе за принципами альтеративної етики, яка передбачає можливість викривляти факти, не відчуваючи відповідальності. Джеймс Болл зауважує, що саме політичні діячі найбільше сприяли становленню феномену постправди. Аналізуючи ситуацію на Заході після перемоги Д. Трампа та прихильників Брекзіту, дослідник зазначив, що з одного боку, політикам необхідно було потрапити до заголовків ЗМІ, а з іншого -була відсутня відповідальність за власні висловлення [3] . Поняття «політика постправди» почало активно вживатись, починаючи з 2012 року. Воно ознаменувало епоху кризи демократії в західних країнах, пов'язаної зі становленням політичної культури, в рамках якої політика, відображена в суспільній думці та статтях ЗМІ, відчужена від реальної політики владних органів. У 2016 році Оксфордський словник назвав поняття «постправда» «Словом року», оскільки за 2015 рік його вжиток зріс на 2000%: воно все більше з'являлось у новинах та соціальних мережах як в Сполученому Королівстві, так і в Сполучених Штатах [4] . Неологізм набув популярності через те, що незважаючи на об'єктивні факти, докази, і завдяки популістським заявам, емоційному тиску та дезінформації на президентських виборах переміг Дональд Трамп, а жителі Великобританії проголосували за вихід зі складу Європейського союзу. Це час, коли виробництво постправди досягло свого апогею.
doi:10.36074/logos-19.03.2021.v3.05 fatcat:pnu3waqufzbr5kfx35tg2ouvti