THE INFLUENCE OF STATE POLICY OF THE AUSTRIAN MONARCHY ON THE SOCIO-ECONOMIC DEVELOPMENT IN GALICIA (SECOND HALF OF XVIII–XIX CENTURIES)

Ihor Boyko, Ivan Franko National University of Lviv
2018 Visnyk of the Lviv University. Series Law  
Проаналізовано вплив державної політики Австрійської монархії на соціально-економічний розвиток у Галичині (друга половина ХVІІІ-ХІХ століть). Показано, що Галичина станом на 1772 рік під час її інкорпорації до складу Австрії перебувала у стані економічного занепаду. Зазначено, що на початку ХХ століття у Галичині почали активно розвиватися галузі промисловості, пов'язані з військовим виробництвом. Виходило зі стану занепаду ремесло, створювалися підприємства мануфактурного типу. Найбільшими
more » ... ипу. Найбільшими державними інвестиціями у Галичині стали залізниці. Економічний розвиток у регіоні переважно був пов'язаний із приватною нафтопромисловістю і соляними промислами. Період ХІХ-ХХ століть. Знаменував суттєве зростання соціальної активності українського селянства. Економічною основою цього феномену було зародження та розвиток кооперативного руху в Галичині. Це пов'язано з тим, що західноукраїнська інтелігенція намагалася поліпшити становище селянства та міської бідноти, залучаючи їх до створення кооперації. Показано позитивні зміни соціальноекономічного розвитку, які відбулися в австрійський період у Галичині та зокрема його головного міста -Львова. Ключові слова: державна політика, соціально-економічний розвиток, реформування, Галичина, австрійська монархія. Прагнення України стати повноправним членом Європейського Союзу зумовлюють потребу в узгодженні національного законодавства України з міжнародними стандартами. Крім цього, сучасні процеси входження України в європейський простір зумовлюють становлення й розвиток тісних стосунків з найближчими сусідами, зокрема із Австрією. Формування та стабільність українсько-австрійських відносин неможливі без вивчення їхніх історичних особливостей, що потребують глибокого наукового аналізу та формування відповідних висновків. Важливе місце серед проблем, які потребують історико-правового дослідження, займають питання правового статусу українських земель у складі Австрії та Австро-Угорщини (1772-1918 років). Значний інтерес у цьому аспекті викликає характеристика впливу державної політики Австрійської монархії на соціальноекономічний розвиток у Галичині (друга половина ХVІІІ-ХІХ століть). Як відомо, після трьох поділів Речі Посполитої та перемоги над наполеонівською Францією, Австрія отримала небачену до того військово-економічну могутність і політичний авторитет у Європі. Австрійська монархія зуміла збільшити свою територію шляхом поділів Речі Посполитої (1772 і 1795) та приєднання Буковини у 1774 році. На загал імперія Габсбургів була другою за територією (576 І. Бойко ISSN 0136-8168. Вісник Львівського університету. Серія юридична. 2018. Випуск 66 43 тис. км²) у Європі й третьою за населенням (після Росії та Франції) -20 млн осіб. До складу Австрії було приєднано значну частину предковічних західноукраїнських земель площею понад 70 тис. км² з населенням 3,5 млн осіб, з яких 2,4 млн становили українці. Інша частина предковічних східноукраїнських земель перебувала у складі Російської імперії з українським населенням 8,2 млн осіб. Однак у процесі геополітичних змін (значне збільшення території та чисельності населення, передусім за рахунок слов'янських народів) у саму основу австрійської держави закладалися серйозні соціальні протиріччя, що в майбутньому спричинили її розпад. Вочевидь, як і в царській Росії, «збирання» під однією короною численних народів, різних за мовою, культурою, віросповіданням, за рівнем економічного, соціального та політичного розвитку, різним ступенем правової свідомості й правової культури, різними бажаннями, прагненнями і національними темпераментами, не сприяло довговічності Австрійської імперії. Приєднання й утримання Австрійською монархією Галичини, Буковини і Закарпаття унеможливлювало створення Української державності, розвиток українського права, культури та ін. Обґрунтування австрійських прав стосовно Галичини були фікцією, оскільки не мали під собою жодних об'єктивних історичних та правових підстав. Адміністративно-територіальний устрій у Галичині був організований на зразок існуючого у землях Австрійської монархії, що давало австрійському урядові змогу ефективно управляти володіннями, віддаленими від Відня. Галичина станом на 1772 рік під час її інкорпорації до складу Австрії перебувала у стані економічного занепаду. Промислове пожвавлення в Речі Посполитій зі середини XVIII століття Галичини майже не торкнулося. Головними показниками економічної відсталості Галичини були низький рівень суспільного поділу праці, застій у промисловості й торгівлі, хоча в Європі відбувалися значні економічні зрушення у зв'язку з початком промислової революції [4, c. 19]. Причому Галичина вважалася аграрною територією зі земельним устроєм, подібним до того, який існував у Пруссії та Чехії. Відмінність, полягала у тому, що в Галичині фільварки охоплювали 25 % ґрунтів, а в Пруссії та Чехії -50 %. Одночасно відсоток селян тут був більший, аніж в інших австрійських провінціях. Селяни становили основну частину населення країни -4/5 (у середньому 33 особи на 1 км².). Перенаселення сіл у таких розмірах було характерною рисою Галичини, чим вона відрізнялася від інших регіонів тогочасної Європи. Однак Галичина залишалася потенційно багатим на природні ресурси краєм: тут були родючі землі, розгалужена мережа рік (окремі з них мали транспортне значення, пов'язуючи Чорне море з Балтійським); високого рівня досяг розвиток бджільництва; у лісах росло чимало цінних порід дерев, у Галичині містилися великі поклади солі. З приходом австрійців тут виявлено багато інших корисних копалин, зокрема нафти й озокериту. У першій подорожі Галичиною 1774 року співправитель імператриці Марії Терезії Йосиф ІІ писав у листі до матері: «Вона (Галичина) має переваги перед усіма провінціями Австрійської монархії. Незрівняна родючість землі, багате і розвинуте тваринництво, численні села, працьовите населення, переконався і ствердив, що тут переважає українське населення, польською є тільки шляхта». Австрійська влада відразу після приєднання Галичини почала вивчати нове надбання з допомогою географів, економістів, істориків, геологів, топографів та ін. У 1773 році завершено першу детальну воєнну конскрипцію краю, яка охопила всі галузі виробництва. Зазначимо, що до того часу ніхто таких детальних переписів не робив. Імператор Йосиф ІІ побувавши вдруге у Галичині, звернув увагу на стан І. Бойко ISSN 0136-8168. Вісник Львівського університету. Серія юридична. 2018. Випуск 66 44
doi:10.30970/vla.2018.66.8113 fatcat:btsuow2msnhalhyh7hbvwpyeuy