THE IDEOLOGICAL ORIENTATION OF POEMS BY TARAS SHEVCHENKO

Віолетта Лавренюк
2018 The Problems of Contemporary Literary Studies  
іДеЙне сПрЯмуваннЯ ПоезіЙ тараса ШевченКа Віолетта Лавренюк, канд. філол. наук, доцент Одеський національний політехнічний університет lviol@ukr.net Тарас Шевченко -принципово новий тип письменника в українській літературі й новий тип особистості, громадянина в історії України. Патріотизм Шевченків -дієвий, а загальнолюдське поняття «свобода» Шевченко тлумачив згідно зі своїми людськими ідеалами гордості, мужності, непохитності, вихованими на головних засадах християнської етики й моралі. Тарас
more » ... Шевченко першим сформулював у художній формі всі принципи й постулати представників українського націоналізму: волелюбність, всеосяжну народність, національну честь і гідність, палкий патріотизм, державницькі прагнення, глибинну християнську релігійність, віру у свій народ, у його світле прийдешнє, сподівання на власні сили, надзвичайну толерантність до інших народів та їх вірувань, солідарність з усіма поневоленими, антиімперську й антишовіністичну позицію, що беруть початки з демократичного, неімперського й нешовіністичного характеру української нації та її історичного досвіду. Ключові слова: національно-патріотичне, загальнолюдське, морально-етичні категорії християнства. ISSN 2312-6809. Проблеми сучасного літературознавства. 2018. Вип. 26 © Шляхова Н., 2015 зростає й потреба звільнятися від різних стереотипів, скам'янілих уявлень, що негативно позначаються на розумінні багатьох важливих понять і явищ духовної культури. Це стосується такого поняття, як Шевченків гуманізм» [2, 51]. річ у тім, що тарас Шевченко являв собою не лише принципово новий тип письменника в українській літературі, але й новий тип особистості, громадянина в історії україни. Патріотизм Шевченківдієвий, оскільки оплачений найдорожчим -свободою, здоров'ям, життям. Загальнолюдське поняття «свобода» Шевченко тлумачив згідно зі своїми людськими ідеалами гордості, мужності, непохитності й непокори перед лицем будь-якого деспота, вихованими на головних засадах християнської етики й моралі. тому для нього внутрішня свобода, тобто свобода думки, слова, почуття, совісті, -вища від свободи зовнішньої, тобто життя на волі, особливо, якщо це життя пов'язане із підлабузництвом, пристосуванством, залежністю від сильних світу цього, від багатства, від усього, що робить людину своїм рабом. Згадаймо, що самодержець Микола і, «строжайше» заборонивши тарасові «писать и рисовать», заслав його в солдати «с правом выслуги», очевидно розраховував на те, що мужик-бунтар у неволі психологічно зламається, перетвориться на жалюгідного раба «його величності» і буде щасливий скористатися з наданого йому права дослужитися до офіцерського чину, до того ж вдячно оспівуючи у віршах «царя-батюшку». Проте Шевченко обрав для себе інший шлях: не коритися «фельдфебелю-царю», а залишитися у пам'яті свого народу і всього світу борцем за волю україни, її державності. Його патріотизм не на словах, а на ділі, був сповнений загальнолюдського звучання, зрозумілий представникові будь-якої нації. Поет-патріот розкривається у відвертому визнанні: «Я так її, / я так люблю мою україну убогу, / Що прокляну святого Бога, / За неї душу погублю!» [4, іі, 30], і в гнівному осуді політичної пасивності, у прагненні гнівним словом струснути сплячу свідомість раба, перетворити його на громадянина: «Ми серцем голі догола! / раби з кокардою на лобі! / Лакеї в золотій оздобі... / онуча, сміття з помела Єго величества. / та й годі» [4, іі, 249]. ідейно-тематичну спрямованість кобзаря, той нещадний осуд тупої невільницької покори і схиляння перед російським самодержавством -«тюрмою народів» стрічаємо й у Шевченкових наступників: М. старицького («До україни», «учта»), і. Фран-
doi:10.18524/2312-6809.2018.26.129464 fatcat:ws4m2yxrc5gtjflype3uxfvtgq