Метою статті є аналіз наукових поглядів щодо застосування законодавства про кримінальну відповідальність за насильницькі злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості дитини з огляду на імплементацію конвенцій Ради Європи. Методологія. Методологічний інструментарій обрано відповідно до поставленої мети, специфіки об'єкта та предмета дослідження. У процесі дослідження використано діалектичний метод наукового пізнання соціально-правових явищ в їхніх суперечностях, розвитку та змінах,

more »

... о дає змогу об'єктивно оцінити розподіл статевих кримінальних правопорушень проти статевої свободи й статевої недоторканості дитини; формально-логічний метод, завдяки якому виявлено елементи правового механізму статевих кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості дитини; порівняльно-правовий метод застосовано під час аналізу чинного законодавства й міжнародних нормативних актів. Теоретичним підґрунтям публікації стали праці вітчизняних та іноземних учених, присвячені аспектам статевих кримінальних правопорушень проти статевої свободи і статевої недоторканості дитини. Наукова новизна публікації полягає в тому, що здійснено розподіл статевих кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості дитини й надано кримінальноправову характеристику об'єктивних і суб'єктивних ознак насильницьких злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості дитини (ст. 152, 153 КК України). Висновки. Встановлено, що головним безпосереднім об'єктом досліджуваних злочинів є статева недоторканість дитини, тобто абсолютна заборона вступати в сексуальні контакти з особою, яка не є носієм статевої свободи, усупереч справжньому волевиявленню такої особи або ігноруючи його. З'ясовано, що «статева свобода» та «статева недоторканість» -кримінально-правові категорії, що мають самостійний характер. Статева недоторканість -це право особи не зазнавати сексуального насильства, право на захищеність від сексуальних посягань (пасивне право), водночас статева свобода -це право на вибір статевих партнерів і не заборонених законом форм сексуальної поведінки. Із суб'єктивної сторони всі злочини проти статевої недоторканості дитини мають характерну ознакупрямий умисел. Водночас психічне ставлення винного до віку потерпілого може набувати вигляду необережної форми вини.