ВЕДЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ВІЙНИ ЯК КОНСТРУЮВАННЯ НОВОЇ РЕАЛЬНОСТІ [chapter]

Юрій Васьківський, International Science Group, Катерина Васьківська
2021 Management, finance, economics: modern problems and ways of their solutions  
91 4.2 Ведення інформаційної війни як конструювання нової реальності Уперше термін «інформаційна війна» вжив Томас Рон у звіті під назвою «Системи зброї та інформаційна війна» у 1976 році. Дослідник зазначає, що інформаційна сфера є невід'ємною складовою американської економіки та може бути вразливою у мирний та військовий час [113]. Саме поняття інформаційної війни (information war) почало широко застосовуватись в Америці ще з 1991 року. Але це не означає, що до цього часу світ не знав про
more » ... явище. Можна навести декілька прикладів із Стародавньої історії, які доводять, що інформаційні війни завжди мали місце в суспільних протистояннях. Інформаційна війна це -такий спосіб подання інформації, який спрямований на дестабілізацію та сепарацію в середині суспільства. Найчастіше це відбувається прихованими методами, завдяки яким порушується колективна свідомість на психологічному рівні, що призводить до де конструкції суспільства та появи ворожої атмосфери в середині самої держави. Такий вплив здійснюються в першу чергу Засобами Масової Інформації. Грамотне ведення інформаційної війни дає можливість сформувати серед людей вигідну точку зору, систему поглядів чи навіть цілий світогляд. Адже за своєю природою індивід постійно перебуває в процесі пізнання. Тож така маніпуляція правдою, дає можливість дестабілізувати ситуацію ворога, розпалити внутрішньо державний конфлікт, особливо в сучасному світі. Будь які ЗМІ передбачають в першу чергу комунікацію групи людей між собою. Поширення в маси правди, що має місце на суспільному , політичному чи світовому рівнях. Проте, з ходом еволюції суспільство навчились використовувати її у вигідних цілях, що не завжди є позитивним. Тобто, з початком глобалізації світу, усі інформації процеси стали надто неоднозначними. Через це, громадянину важко самостійно осмислювати, фільтрувати та систематизувати отриману інформацію. Тож в сучасному світі інформація прирівнюється до зброї, а вміння подати її у вигідному світлі -з мистецтвом ведення війни. MANAGEMENT, FINANCE, ECONOMICS: MODERN PROBLEMS AND WAYS OF THEIR SOLUTIONS 92 Власне зомбування, яке виникло на зламі ХХ-ХХІ століть стало досить небезпечним явищем. Десятки років тому телебачення стало елементом повсякденності, без якого й не проходило дня у звичайного громадянина. Лише з появою Глобальної Мережі Інтернет, телебачення відійшло на задній план. Люди вірять усьому, що бачать на екрані свого телевізора. Вірять різним провокаціям з боку реклами чи телевізійного продукту. Суспільство стало настільки «чутливим», що контент телебачення легко може вороже налаштувати один народ проти іншого, посіяти егоїзм, розпорошити межі моральності. Найнебезпечніше -видавати брехню за правду і навпаки, шляхом підтасовки фактів, вириванням слів із контексту, посиланням до невідомого авторитету, що призвело до певного наслідування подій, що транслюють з боку користувачів медіа продукту [111, c. 402-404]. Часто маніпуляція ЗМІ спрямована не тільки проти країни суперника, але й використовуються владою задля впливу на власний народ. Сучасні політики давно усвідомили всю потужність медіа, тому й намагаються всіма силами переманити їх на свою сторону. Щоб заробити авторитет серед громадян, необхідно вміло маскувати свої недоліки, та висвітлювати власні переваги. Навіть, якщо доведеться перебільшити їх. Така «звітність» перед громадою здатна справити враження, створити певний образ та імідж того, кому це потрібно, і хто готовий за це заплатити. Наприклад, активне поширення інформації владою Росії про громадянську братовбивчу війну в Україні. І поширення серед населення того факту, що керівництво Кремля працює задля збереження народного спокою та не допущення національного конфлікту в середині держави. Таким чином, створюється ілюзія громадян про совісних політиків які працюють на благо країни. Всі кардинальні рішення влади приймаються задля безпеки громадян. І російський народ покірно з цим погоджується, і не проявляє сильного інтересу до політичних рішень. Адже сутність людини полягає в потребі бути залученим до чогось, відчувати власну важливість. Саме емоції та психологічний аспект являють одним із найголовніших факторів впливу ЗМІ, перед яким індивід постає майже -дискредитація України в проєвропейському та демократичному напрямку. Замилювання очей російському населенню з метою недопущення повстань. -погіршення відносин України з іншими країнами світу. -поступове загарбання українських територій та підпорядкування їх Російській Федерації. (Крим, Донецьк, Луганськ). Основним завданням російської агресії є підірвати авторитет Європи, Європейських цінностей, спотворення громадської думки, експансія держав та територій. Країна агресор різними способами перешкоджає будь який проєвропейський рух прилеглим до неї країнам ( Україна, Грузія). Так Росія намагається продемонструвати власні сили, залякати сусідні країни, деморалізувати людські цінності. Відтак, протягом останніх років стали частішими так звані «військові навчання» біля кордонів сусідніх країн, де активно демонструється повітряні та сухопутні збройні сили РФ. Це можна розцінювати як певного роду провокацію як інших держав, так і НАТО. Відомо, що з початку Незалежності України, ведеться гібридна війна з боку Росії. Проте, з настанням 2014 року, ситуація набирає все більших обертів , і як результат -Революція Гідності, яка переросла в повномасштабну війну на Сході країни. Воєнний конфлікт триває вже 6 років, і з цього часу було прийнято велику кількість законів, проведено безліч переговорів, укладено мирні договори, які так і допомогли завершити війну або стабілізувати ситуацію. На той час, в нашій державі не було дієздатного війська, належного його забезпечення та фінансування. Це стало перевагою для Російської Федерації, яка постійно нарощує сили, вкладає колосальні суми в розвиток армії та військової техніки. Варто визнати, що російський політико-економічний потенціал є потужнішим за український. Саме це дало можливість агресору домінувати у веденні війни. Оскільки відомо , що військові дії -це в першу чергу витрати державних активів. У постреволюційний період 2014 року в Україні були силові структури які могли моніторити інформаційний простір та проведення спецоперацій з боку MANAGEMENT, FINANCE, ECONOMICS: MODERN PROBLEMS AND WAYS OF THEIR SOLUTIONS 96 Росії, проте в силу переорієнтації державних структур, все це функціонувало на примітивному рівні. Провокації на Сході давно перестали бути простим конфліктом, натомість перетворились в широкомасштабну війну, яка несе загрозу вже не тільки для України, але й як мінімум для Європи, ЄС надав підтримку для України. 10 червня 2015 року Європарламент ухвалив Резолюцію «Про відносини між ЄС і Росією», де акцентується увага на тому, що Росія перестає бути їхнім стратегічним партнером. Відтак, Брюссель прийняв важливі рішення політичного, інформаційного, організаційного характеру з метою послабити натиск Росії. У липні 2016 року високопосадовці ЄС підписали з Генсеком НАТО декларацію про співпрацю та протидію «гібридному» впливу. 6 грудня 2016 року на саміті міністрів закордонних справ НАТО прийнято рішення про створення у 2017 році Європейського Центру протидії гібридним загрозам, також створений відповідний комплекс заходів зміцнення співпраці НАТО і ЄС. Таким чином, було визнано той факт, що Російська Федерація є країною-агресором та несе загрозу світового рівня [113]. Тривалий час, значна кількість російського медіа продукту була присутньою на українському телебаченні. Навіть український медіа контент транслювався російською мовою. Це призводить до популяризації російської мови та витіснення української. Проте, це стало лише початком катастрофи. Таким чином, готувався про надання статусу російській мові як державній та ще ціла низка інших негативних наслідків. Власне зомбування, яке виникло на зламі ХХ-ХХІ століть стало досить небезпечним явищем. Десятки років тому телебачення стало елементом повсякденності, без якого не проходило й дня у звичайного громадянина. Лише з появою Глобальної Мережі Інтернет, телебачення відійшло на задній план. Люди довіряють всьому, що бачать на екрані свого телевізора. Разом з тим, настає криза медіа культури, оскільки суспільство все більше надає перевагу кількості інформації , а не якості. Адже, з психологічної точки зору , будучи в курсі подій, людина відчуває себе приналежною до чогось, що є дуже важливим для неї. Так створюється «ефект присутності» -один із найпотужніших методів впливу та подання хибної інформації. Велике значення
doi:10.46299/isg.2021.mono.econ.ii-91-98 fatcat:u3szlsb7fzfyxlrwyspe4uyhji