Статтю присвячено актуалізації батярського жаргону, одному із різновидів розмовного мовлення Львова в міжвоєнний період. Проаналізовано основні групи лексики, зафіксовані в романах Юрія Винничука «Цензор снів» (2013) і «Танґо смерті » (2016). Визначено функції львівського лексикону в художніх текстах, схарактеризовано образ батяра. Особливу увагу приділено вивченню жаргону цієї соціальної групи як мовно-психологічної характеристики персонажів. Ключові слова: актуалізація, батярський жаргон,

more »

... р, художня література, мовлення львів'ян. Вступ Наприкінці ХХ ст. мовознавці дедалі частіше починають звертатися до тем, що їх оминали раніше. Зокрема, об'єктом дослідження стає західний варіант української літературної мови, а також особливості формування львівського койне. На сучасному етапі функціонування й розвитку української мови спостерігається процес актуалізації тих лексичних одиниць, які в радянський період вилучалися зі словникових реєстрів або фіксувалися з обмежувальними ремарками, тобто перебували на периферії мовної системи. сучасні письменники ж звертаються до тих тем, які були табуйованими: міжвоєнний період, радянська й німецька окупації львова тощо. Юрій винничук відомий своїми текстами, де головним персонажем є львів. автор вдається до опису «низового» життя міста й авантюр його мешканців -батярів. Зображуючи львів міжвоєнного, воєнного й повоєнного періодів, письменник актуалізовує лексику львівського койне © Людмила Підкуймуха, 2018 iSSN 2522-9281. Мова: класичне -модерне -постмодерне. 2018. випуск 4 81 й батярського жаргону зокрема. отже, аналіз текстів Юрія винничука дасть змогу виокремити ті одиниці, що формували основу мовлення батярів, а нині активно функціонують не лише в сучасній художній літературі, а й мовному просторі львова загалом. Теоретичне підґрунтя Значний вплив на мову міста в міжвоєнний період мав злодійський (батярський) жаргон, а також іноземні мови «галицького вавилону» (німецька, їдиш, угорська) (Фотюк, 1992, с. 147). саме на фіксації цього мовлення, яке впливало на нижчі соціальні верстви, сконцентрувався о. горбач у праці «арґо в україні». український варіант балаку вивчав я. рудницький, видавши у 1943 р. монографію «львівський український міський говір (Знесіння)». автор подав детальний опис говору на всіх структурних рівнях -фонетичному, морфологічному, синтаксичному; зіставив його з усім діалектним оточенням міста (rudnyckyj, 1943). За словами о. горбача, я. рудницький описав говірку соціальних низів північно-східного передмістя львова (Знесіння). інші ж суспільно-культурні прошарки залишилися поза його увагою (горбач, 2006, с. 81). Проте ця праця дослідника отримала схвальні відгуки професора Ю. Шевельова: «Перша в українському мовознавстві спроба дослідити діялект великого міста. досі наша діялектологія обмежувалася на вивченні сільських говірок. справді, ми так багато разів повторювали, що наші великі міста русифіковані або польонізовані, що кінець-кінцем самі в це беззастережно повірили. тим часом усі наші міста зберігали завсіди українське мовне підґрунтя, всі міста постійно мали приплив українського мовного елементу з сусідніх і дальших околиць» (рудницький, 1953, с. 183). Батярський жаргон також представлений у словнику «лексикон львівський: поважно і на жарт», який уклали львівські діалектологи. актуалізації західноукраїнської лексики, зокрема і соціально маркованої, присвячено дисертацію о. тулузакової. Феномен батярства частково розглянуто у статтях р. голика, Н. Космолінської та Ю. охріменко, л. Підкуймухи, о. Харчишин, в «енциклопедії львова» а. Коцицького тощо. у польському мовно-літературному середовищі батярам, їхньому способові життя і мовленню, кодексу і традиціям присвячено розвідки З. Курцової, у. якубовської, короткі замальовки подають M. Млотек, г. Брайт, р. рушел та ін.