ЯН БОДУЕН ДЕ КУРТЕНЕ: АНТИНОМІЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО І КОЛЕКТИВНОГО В МОВІ

Володимир Глущенко, Даниіл Глущенко
2020 МІЖДИСЦИПЛІНАРНІ НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ: ОСОБЛИВОСТІ ТА ТЕНДЕНЦІЇ - Том 4   unpublished
доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри германської та слов'янської філології Донбаський державний педагогічний університет, Україна Глущенко Даниіл Володимирович студент, 014 Середня освіта (Мова і література (англійська)), рівень вищої освіти магістерський Донбаський державний педагогічний університет, Україна Фундаторові Казанської лінгвістичної школи Яну (Івану Олександровичу) Бодуену де Куртене (1845-1929) був притаманний погляд на мову як на психосоціальний феномен. Наш
more » ... з свідчить, що в кінці ХІХ ст. -на початку ХХ ст. саме в працях цього видатного лінгвіста відповідне коло питань було розкрито найбільш докладно й аргументовано. Бодуен де Куртене визнавав себе «прихильником того напряму в мовознавстві, яке в усіх явищах мови вбачає в першу чергу психічний чинник» [1, т. 1]. Дослідник розрізнював у мові «дві сторони, психічну й фізіологічну, церебрацію й фонацію, інакше кажучи: 1) мову в точному значенні цього слова і 2) вимову» [1, т. 2]. Церебрація, за Бодуеном де Куртене, становить внутрішню, центральну сторону мови, а фонація, чи говоріння, -сторону зовнішню, периферичну. Провідною стороною в цій єдності вчений уважав церебрацію [там же]. У студіях Бодуена де Куртене підкреслювалася «важливість розрізнення чисто фонетичного (фізіологічного) і психічного елемента в мові» [1, т. 2]; на цій підставі дослідник висував вимогу «стояти на точці зору об'єктивно-психологічній, усебічно досліджувати психіку індивідів, що становлять певне мовне суспільство», «не нав'язувати мові не притаманних їй категорій» і «дошукуватися того, що в ній дійсно існує» [там же]. Бодуеном де Куртене було постульовано наявність у мові двох началіндивідуального і колективного. Фундатор Казанської школи розрізнював 1) мову взагалі, 2) окремі «племінні» й «національні» мови (наріччя, говори) і 3) «індивідуальні» мови [1, т. 1]. Принципове значення для вченого мало твердження про те, що «найпростіші елементи індивідуального розвитку повторюються в усіх людей». Виходячи з цієї тези, Бодуен де Куртене зробив важливий у межах його концепції висновок: «індивідуальне є одночасно й загальним, загальнолюдським» [там же]. Такою є діалектика окремого і загального в людині та мові. На підставі тотожності індивідуального і загальнолюдського Бодуен де Куртене виділяв у житті мови та її історії два «елементи»: 1) «елемент загальнолюдський і водночас індивідуальний» і 2) «елемент етнічний та історичний, пов'язаний з хронологією й географією» [1, т. 2]. Дослідник рішуче заперечував твердження про мову як організм, оскільки в межах цієї теорії мова розглядається в абстрагуванні від людини (така
doi:10.36074/04.12.2020.v4.18 fatcat:kzc24gteifb63ezcerktydle2e