Опацький Р.М., д.ю.н., доцент, доцент кафедри адміністративного права, процесу та адміністративної діяльності Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ Стаття присвячена висвітленню актуальній темі адміністративно-правового регулюванню добровільного штучного переривання вагітності (аборту) в Україні. Питання штучного припинення вагітності розглядається автором як відповідальний процес в сімейних стосунках з урахуванням прийняття такого рішення спільно подружжям. Констатовано

more »

... перечне право жінки самостійно приймати таке рішення відповідно до медичних показань. Водночас, перебуваю чи у шлюбі, чоловік на всіх правових рівнях позбавлений будь яких прав впливати на даний процес. Автором зроблено висновок, що проблематика правового регулювання права жінки на штучне припинення вагітності пройшла довгий історичний період осмислення та прямо залежить від культурно-релігійних тенденцій соціуму. Загалом, погляди на штучне переривання вагітності варіюється від категоричних заборон (країни де домінують закони Шаріату) до ліберальних (країни Західної Європи). Дане питання перебуває в процесі трансформації, про що свідчать систематичні мітинги та буде ще переосмислюватися. В роботі акцентовано увагу на наявності певного дисбалансу між правами жінки та чоловіка в шлюбі щодо прийняття рішення про штучне добровільне переривання вагітності. На підстав цього, обґрунтовано необхідність певного адміністративного втручання в дану проблематику. На чоловіка в шлюбі покладаються рівні права та обов'язки на рівні з жінкою, а від так, пропонуємо особливою умовою для проведення штучного припинення вагітності жінки що перебуває у законному шлюбі, передбачити наявність письмової згоди батька зародку. При підписанні такої згоди чоловікові в обов'язковому порядку доводяться всі можливі наслідки та ризики проведення аборту (безпліддя, виникнення хронічних хвороб, психологічні розлади, тощо). Наявність такого інформування забезпечить рівні права жінки та чоловіка, та прямо призведе до виконання ч.1. статті 30 Сімейного кодексу України, зокрема право знати інформацію про стан здоров'я один одного. Ключові слова: штучне переривання вагітності, аборт, шлюб, сім'я. The article is devoted to the current topic of administrative and legal regulation of voluntary artificial termination of pregnancy (abortion) in Ukraine. The issue of artificial termination of pregnancy is considered by the author as a responsible process in family relations, taking into account the adoption of such a decision jointly by spouses. It has been established that a woman has an indisputable right to make such a decision on her own in accordance with medical indications. At the same time, whether he is married or not, a man at all legal levels is deprived of any rights to influence this process. The author concluded that the issue of legal regulation of a woman's right to artificial termination of pregnancy has undergone a long historical period of reflection and directly depends on the cultural and religious trends of society. In general, views on artificial termination of pregnancy vary from categorical prohibitions (countries dominated by Sharia law) to liberal (Western European countries). This issue is in the process of transformation, as evidenced by systematic rallies and will be further reconsidered. The work focuses on the presence of a certain imbalance between the rights of a woman and a man in marriage regarding the decision on artificial voluntary termination of pregnancy. On the basis of this, the need for certain administrative intervention in this issue is substantiated. A man in marriage has the same rights and responsibilities as a woman, and therefore, we propose that a special condition for the artificial termination of pregnancy of a legally married woman is to provide for the written consent of the father of the fetus. When signing such consent, the man must be informed of all possible consequences and risks of abortion (infertility, occurrence of chronic diseases, psychological disorders, etc.). The availability of such information will ensure the equal rights of women and men, and will directly lead to the fulfillment of part 1. Article 30 of the Family Code of Ukraine, in particular the right to know information about each other's state of health.