Paper received 26.01.20; Revised 08.02.20; Accepted for publication 12.02.20. Анотація. У статті досліджено особливості лицарського сарматського міфу в романі С. Черкасенка. Охарактеризовано міфологеми Запорозької Січі та хутора, локуси до яких прагне душа лицаря-воїна. Запорозька Січ є еквівалентом міфологеми Раю -місця абсолютного щастя, сакрального центру, а хутір -це міфологема «земного раю», втілення раю на землі, світ гармонії, спокою і достатку. Описано міфологему степу, побудовану на

more »

... етипній основі з певними авторськими унесеннями. Ключові слова: героїчний міф, міфопоетика, сарматський міф, міфологема, роман. Вступ. Ідея сарматизму як cимволу єднання іcторико-культурних традицій набула поширення в українській літературі бароко. Погодимося з думкою Р. Демчук, що «сарматський міф із лицарським ідеалом ХVІ ст. знайшов своє практичне втілення в героїчних діяннях козацтва» [138, 166]. Адже «під час актуалізації національного відродження автоматично актуалізуються найбільш потужні попередні міфологічні втілення, національні архетипи й коди, а козацтво -саме та епоха, коли національні архетипи були проявлені символічно та на особистісному рівні» [146, 55]. Огляд публікацій за темою. Теоретико-методологічною основою роботи є наукові праці зарубіжних та вітчизняних учених, у різні часи присвячені дослідженню категорії міфу та його функціонування в романі: С. Аверинцева, А. Гурдуза, К. Дронь, М. Еліаде, Є. Мелетинського, В. Проппа, Т. Саяпіної, В. Топорова, Дж. Фрейзера тощо. Проблеми української рецепції сарматського міфу розглядали Р. Демчук, І. Ісіченко, Ю. Маслянка та ін. У «Поетиці міфу» Є. Мелетинский виділяє два напрями дослідження міфологізму роману ХХ ст.: «перший аналізує шляхи і принципи трансформації героя, в сферу універсальної свідомості якого вписуються і інші герої і відтворений ним світ, другийтрансформації лінійного часу епосу в дочасний світ міфу» [108]. Значною для нашого дослідження є праця К. Дронь, яка в дискурсі міфологізму стала першим комплексним і системним в українському літературознавстві дослідженням прозової творчості І. Франка. А. Гурдуз дослідив міфопоетичний рівень «прози про землю» кінця ХІХпершої третини ХХ ст. та виявив національно-художні особливості міфопоетичної парадигми в цій прозі. Т. Саяпіна дослідила функціонування в структурі творів М. Коцюбинського ритуалів та ритуальних утворень, які в літературознавчому аспекті реалізуються у формі архетипів, міфологем та міфопоетичних мотивів. Літературна спадщина С. Черкасенка відзначається різноманіттям, свідченням чого є низка наукових розвідок В. Бойченка, О. Бабишкіна, Л. Дем'янівської, Л. Дякунова, С. Дяченко, Т. Жицької, Г. Калантаєвської, О. Мишанича, В. Погребенника, В. Школи та ін. Жанрову специфіку роману «Пригоди молодого лицаря» дослідила С. Дяченко. Про міф, міфологічне в творчості поета частково зверталася лише О. Кузьма. Міфопоетика творчості Спиридона Черкасенка не досліджена, тому досліджуване питання наразі є особливо актуальним.