Judicials and law enforcement authorities (classification issues)

I. M. Korostashova
2021 Legal position  
І. М. Коросташова, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри правоохоронної діяльності та кримінально-правових дисциплін Навчально-наукового інституту права та міжнародно-правових відносин Університету митної справи та фінансів СУДОВІ ТА ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ УКРАЇНИ (ПИТАННЯ КЛАСИФІКАЦІЇ) У статті розглядаються питання класифікації судових і правоохоронних органів України. За критеріями, наявними в законодавстві України про судоустрій і статус суддів (юрисдикцією, ланками, інстанціями,
more » ... ціалізацією), розглянуто класифікацію судових органів України, а також класифікацію правоохоронних органів, що згруповані у законодавстві за сферами їх діяльності (органів досудового розслідування, органів сектору безпеки й оборони, органів системи кримінальної юстиції, спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції та ін.). Аналіз термінів, які використовуються в національному законодавстві та науковій літературі («правоохоронні органи», «органи правопорядку» та ін.), а також системний аналіз правового становища й основних (зовнішніх) функцій низки правоохоронних органів, їх спеціалізації, дозволив визначити критерії класифікації правоохоронних органів за функціональним призначенням, відповідно до якого правоохоронні органи здійснюють кримінально-правовий захист та/або адміністративно-правову охорону чи інші правозахисні функції. На підставі визначених критеріїв надано пропозиції щодо виділення трьох груп правоохоронних органів, а саме: 1) органів правопорядку (проведено їх подальшу класифікацію на підгрупи); 2) органів адміністративно-правової охорони та 3) правозахисних органів (осіб, котрі надають публічні послуги правозахисного характеру), а також до кожної з цих груп віднесено низку правоохоронних органів України. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення законодавства із визначення змісту термінів: «правоохоронні органи», «органи правопорядку», «органи адміністративно-правової охорони», «правозахисні органи», а також щодо систематизації правоохоронних органів у єдиному нормативно-правовому акті. Ключові слова: судові органи; правоохоронні органи; органи правопорядку; кримінально-правовий захист; адміністративно-правова охорона; функції; статус; критерії класифікації. I. M. Korostashova. Judicials and law enforcement authorities (classification issues) The article considers the issues of classification of judicial and law enforcement authorities of Ukraine. The classification of judicial authorities of Ukraine according to the criteria available in the legislation on the judiciary and the status of judges (jurisdiction, element, instances, specialization) and the classification of law enforcement authorities, which are grouped in the legislation by areas of their activity (pre-trial investigation authorities, security and defense sector bodies, criminal justice system authorities, specially authorized entities in the field of anti-corruption, etc.) were considered. Analysis of terms used in national legislation and scientific literature ("law enforcement authorities", "authorities of legal order", etc.), as well as a system analysis of the legal status and main (external) functions of a number of law enforcement authorities, and of their specialization, allowed to determine of the classification criteria law enforcement authorities by functional purpose. Such criteria are: the performance by public authorities of powers regarding of criminal law protection and/or of the administrative and legal protection, etc., as well as other on of human rights protection functions. Proposals were made to single out three groups of law enforcement authorities, namely: 1) authorities of legal order (and their further classification into subgroups); 2) administrative and legal protection authorities (perform control and supervision and other protection functions); 3) and other authorities providing legal protection human rights (persons who providing public services). Proposals were formulated to improve the legislation to determine the content of terms: "law enforcement authorities", "authorities of legal order", "authorities of administrative and legal protection", as well as on of the systematization of law enforcement authorities in a single legal act. Постановка проблеми. Велика кількість органів публічної влади, котрі уповноважені на виконання правоохоронної функції держави в тій чи іншій сфері, та значний масив нормативно-правових актів, що регулює їх правове положення, завдання та функції, а також динаміка реформ у судовій і правоохоронній системі, яка супроводжується внесенням змін до законодавства з реформуванням судових і правоохоронних органів, змін у їх статусі та повноваженнях, а також прийняттям нормативно-правових актів щодо створення нових органів публічної влади, призначенням яких є виконання правоохоронної функції у тій чи іншій сфері життєдіяльності держави, а також відсутність законодавчого визначення низки термінів, що використовуються в національному законодавстві про організацію і діяльність правоохоронних органів, зумовлюють необхідність законодавчого визначення змісту таких термінів і систематизації судових і правоохоронних органів відповідно до їх функціонального призначення та правового становища. І. М. Коросташова Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню питань визначення змісту понять «правоохоронні органи», «органи правопорядку» тощо, а також організації та діяльності судових і правоохоронних органів України, їх завдань і функцій, а також класифікації присвятили праці: М. Баймуратов, А. Берлач, В. Боняк, О. Дудченко, С. Кузніченко, А. Лапкін, І. Марочкин, М. Мельник, Ю. Мороз, М. Руденко, О. Соколенко, В. Тацій, А. Фаріон-Мельник, В. Хропанюк, О. Шайтуро та ін., однак більшість вказаних питань все ще залишаються дискусійними. Метою статті є аналіз правового становища судових органів, а також статусу, завдань і функцій низки правоохоронних органів України, визначення критеріїв їх класифікації, віднесення правоохоронних органів до певних груп класифікації, а також визначення меж поняття «правоохоронні органи» та змісту поняття «органи правопорядку». Виклад основного матеріалу. Відповідно до Конституції Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава [1, ст. 1], у якій визнається і діє принцип верховенства права [1, ст. 8]. Соціальну сутність і призначення держави визначають її внутрішні та зовнішні функції. Однією з найважливіших внутрішніх функцій держави є правоохоронна функція, що полягає у здійсненні правової охорони та захисті прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, створенні умов для їх безпеки, забезпечення громадського порядку, здійснення контролю і нагляду за додержанням законодавства і, за необхідності, застосування заходів примусу, здійснення правосуддя та забезпечення права кожного на справедливий суд. Реалізація державою правоохоронної функції передбачає створення судової системи та системи правоохоронних органів, що мають забезпечити ефективне виконання правоохоронної функції держави, а їх організація та діяльність має здійснюватися відповідно до принципу верховенства права. Судова влада в Україні згідно з поділом влади, визначеним Конституцією України, є окремою гілкою влади (ч. 1 ст. 6), на яку покладається здійснення правосуддя (ст. 124). За ч. 1 ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні визначається законом за принципами територіальності та спеціалізації [1]. До законів, що визначають судоустрій в Україні, належать: ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» і ЗУ «Про Конституційний суд України», що регламентують побудову судової системи України насамперед за принципом спеціалізації та виділяють Конституційний суд України, котрий є органом конституційної юрисдикції (ст. 1 ЗУ «Про конституційний суд України»), тому решта судів України є судами загальної юрисдикції. Слід сказати, що термін «суди загальної юрисдикції» не застосовується у ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» ані для визначення статусу судів, ані як критерій їх класифікації, однак згадується у п. в) ч. 2 ст. 61 «Декларація родинних зв'язків судді» та ч. 33 Прикінцевих і перехідних положень вищевказаного закону, де йдеться про «суддів судів загальної юрисдикції» (статус яких регулюється цим законом) і може використовуватися для класифікації судів як «юрисдикційний» критерій, що певним чином вказує на спеціалізацію одного з основних елементів судової системи. Також у ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» [2] законодавцем додатково до принципів територіальності та спеціалізації також введено критерій інстанційності системи судоустрою. Після конституційної та судової реформ 2016 р. система судів загальної юрисдикції України є триланковою: місцеві суди -перша ланка, апеляційні суди -друга ланка та Верховний Суд України -третя ланка. За принципом інстанційності суди загальної юрисдикції поділяються на суди: першої, апеляційної та касаційної інстанцій. За принципом спеціалізації на: 1) загальні суди загальної юрисдикції з розгляду цивільних, кримінальних, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (ч. 2 ст. 22 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»); 2) господарські й адміністративні (спеціалізовані суди), а також 3) Вищі спеціалізовані суди (Вищий антикорупційний суд і Вищий суд із питань інтелектуальної власності). Крім того, у складі Верховного суду України діють чотири Касаційні суди, що здійснюють правосуддя відповідно до внутрішньої спеціалізації. Зовсім інша ситуація склалася у національному законодавстві щодо органів публічної влади, які виконують функції держави у різних сферах суспільного життя та мають різний статус і різний обсяг повноважень, стосовно котрих найчастіше застосовується термін «правоохоронний орган». Крім того, у національному законодавстві поряд із терміном «правоохоронні органи» також використовуються й інші терміни, такі як: «органи правопорядку» (ч. 2 ст. 131-1 Конституції України в редакції 2016 р.); «державні органи спеціального призначення з правоохоронними функціями» (п. 17 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про національну безпеку України», ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про службу безпеки України»); «правоохоронний орган спеціального призначення» (ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про Державну прикордонну службу України»), «військове формування з правоохоронними функціями» (ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про Національну Гвардію України»), однак зміст вищевказаних термінів (за деякими винятками) в законодавстві поки що не визначений. Крім того, відсутні критерії, за якими ті чи інші органи мають бути віднесені до тої чи іншої групи, немає і чітких критеріїв щодо віднесення певних органів публічної влади до правоохоронних. Аналіз низки нормативно-правових актів свідчить про спроби законодавця вирішити це питання не через визначення чітких критеріїв, за якими ті чи інші органи публічної влади можна було би віднести до правоохоронних і здійснити їх класифікацію, а через визначення в тих чи інших нормативно-правових актах переліків правоохоронних органів, що задіяні в різних сферах (секторах) діяльності держави. На відміну від
doi:10.32836/2521-6473.2021-3.9 fatcat:ip7hiv5qp5behcul4xhc4cli6e