Диференційна діагностика епілепсії та рухових порушень
Differential diagnosis of epilepsy and movement disorders

Т.А. Літовченко, Харківська медична академія післядипломної освіти
2020 Ukrainian Medical Journal  
Т.А. Літовченко Харківська медична академія післядипломної освіти Диференційна діагностика епілепсії та рухових порушень Діагностика пароксизмальних станів у неврології -одна з найскладніших проблем. Особливі труднощі викликає диференційна діагностика епілептичних та неепілептичних пароксизмальних порушень, зважаючи на відсутність абсолютно достовірних клінічних маркерів захворювання у міжпароксизмальний період, не завжди достатню інформативність інструментальних методів дослідження і
more » ... ідження і недостатню обізнаність лікарів. Неепілептичні пароксизмальні порушення помилково діагностують як епілепсію у 20-30% випадків навіть у медичних центрах третього рівня. Хибна позитивна діагностика епілепсії має місце у 2-71% випадків. Рухові порушення, що характеризуються раптовими минущими епізодами патологічної мимовільної рухової активності, такі як хорея, атетоз, неепілептичні міоклонії, дистонія, пароксизмальна дискінезія, порушення координації довільних рухових актів або поєднані порушення координації та мимовільної рухової активності (пароксизмальна атаксія), становлять значні діагностичні труднощі навіть для висококваліфікованих фахівців. Немає абсолютно патогномонічних ознак епілептичних і неепілептичних нападів. У статті наведені основні клінічні та нейрофізіологічні критерії диференційної діагностики епілепсії та низки рухових порушень. Лікувальна тактика при епілептичних нападах, що мають бути диференційовані з пароксизмальними руховими порушеннями, має ряд особливостей. Після встановлення діагнозу «епілепсія» призначають протиепілептичні препарати широкого спектра дії, що не мають негативного впливу на когнітивні функції і не потребують тривалого титрування дози. В таких випадках препаратом вибору може бути леветирацетам, що є ефективним при більшості епілептичних нападів, може ефективно застосовуватися в дорослій та дитячій практиці, не викликає агравації нападів, має мінімальні побічні дії, може бути відразу призначений у терапевтичній дозі, крім того, є ефективним при низці рухових порушень і поєднанні епілепсії з руховими порушеннями. .parkreldis. Karacan m., Bidev D., olgun H. et al. (2010) Cardiac or vasovagal syncope misdiagnosed as idiopathic epilepsy. Guncel. Pediatr., 8(2010): 94-99. Kato N., Sadamatsu m., Kikuchi T. et al. (2006) Paroxysmal kinesigenic choreoathetosis: from first discovery in 1892 to genetic linkage with benign familial infantile convulsions. Epilepsy Res., 70(Suppl. 1): S174-S184. King D.w., Gallagher B.B., murvin a.j. et al. (1982) 3rd pseudoseizures: diagnostic evaluation. Neurology, 32(1982): 18-23.
doi:10.32471/umj.1680-3051.135.171088 fatcat:k62swcjsxfgcdjqoo2gadduvkq