Четвертий – пішов... Пам'яті Євгена Євтушенка

Наєнко М. К.
2017 Vìsnik Unìversitetu ìm. A. Nobelâ: Serìâ Fìlologìčnì Nauki  
М.К. НАЄНКО доктор філологічних наук, професор кафедри слов'янської філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка ЧЕТВЕРТИЙ -ПІШОВ... ПАМ'ЯТІ ЄВГЕНА ЄВТУШЕНКА «Нас много. Нас может быть четверо...». Цим рядком Андрій Вознесенський свого часу стверджував, що лідерські позиції в російському шістдесятництві займали чотири поети: Євген Євтушенко, Роберт Рождественський, Белла Ахмадуліна і... сам -Андрій Вознесенський. Цитований рядок він повторив ще й у такій редакції: «Нас
more » ... кій редакції: «Нас мало. Нас может быть четверо... И все�таки нас большинство». Троє з них «пішли» за обрій трохи раніше. А тепер пішов і він, четвертий -чи не найяскравіший талант російського шістдесятництва. Він міг сказати про Україну щось навіть несусвітнє. Наприклад, під час «гастролей» у Києві 1961 року, коли читав у великому залі колишнього Жовтневого палацу свою поему «Бабин Яр». Йому здавалося тоді, що поема його спрямована проти націоналізму, а Україні, мовляв, націоналізм «не чужд». З ним тоді полемізували не лише в Україні, а й у Росії, і дійшло навіть до так званих оргвисновків: в «Литературной газете», котра опублікувала на-, котра опублікувала на-котра опублікувала на-названу поему 19 вересня того ж року, на когось із співробітників накладено було відповід-у поему 19 вересня того ж року, на когось із співробітників накладено було відповід-поему 19 вересня того ж року, на когось із співробітників накладено було відповід-у 19 вересня того ж року, на когось із співробітників накладено було відповід-19 вересня того ж року, на когось із співробітників накладено було відповід-вересня того ж року, на когось із співробітників накладено було відповідне адміністративне стягнення. Через понад півстоліття в програмі телеканалу «Совершен-Через понад півстоліття в програмі телеканалу «Совершен-Через понад півстоліття в програмі телеканалу «Совершенно секретно» Є. Євтушенко сказав таке: «Да, не всё мы сделали, чтобы Украину удержать у себя...». Цитую приблизно, бо брав цитований вислів з миготливого ефіру, але запевняю, що зміст думки поета був саме таким. � ось 1 квітня 2017 року Євген Євтушенко постав пе-зміст думки поета був саме таким. � ось 1 квітня 2017 року Євген Євтушенко постав пе-зміст думки поета був саме таким. � ось 1 квітня 2017 року Євген Євтушенко постав перед Богом, Той йому, мабуть, пробачить цю імперську заґоґуліну. Бо він -милостивий. А ми -подумаємо... В моїй пам'яті він залишиться таким, з яким колись ми познайомилися на ювілеї �ллі Чавчавадзе в Тбілісі, а потім -на одній зустрічі зі студентами Київського університету. Коли я запропонував йому таку зустріч (після виступу його в камерній залі київського Будинку збройних сил України), він прояснів якось по-особливому і пройнявся неабияким ентузіазмом. «От встреч со студентами у меня всегда самые приятные воспоминания», � сказав тоді він. А потім (наступного дня) майже дві години (з 12-ї до 14-ї) читав у мистецькій аудиторії гуманітарного корпусу університету свою натхненну поезію з таким же артистизмом, як і колись, у далекому вже 1961 році. Після того ми обмінювалися короткими, переважно новорічними, привітаннями. На одне з них (з Новим, 2010-м) він відповів так: «Спасибо, дорогой мой брат во Слове, профессор Наенко, за всегда радостный для меня добрый привет с Украины! Сегодня, 3 января, выезжаю на поезде по приглашению мэра Полтавы на мой поэтический вечер 5 января. Прочту и «Заповит» в моем переводе с моими словами о Шевченко. Благодарю за Вашу профессиональную поддержку этого перевода (я організував публікацію його, як і статті «Гений, забритый в солдаты», в уні-, в уні-в університетському збірнику «Шевченкознавчі студії», який надіслав поетові на його домашню адресу. -М. Н.). Моя встреча, импровизированно организована Вами в Киевском Университете, дала мне новую надежду на будущее наших народов, немыслимое без наших общих духовных поисков братства всех народов, всех национальных культур, при всей мозаичности драгоценного разнообразия красоты стольких языков, которые должны быть спасены от безликости конвейерного бездуховного антиязыка. Обнимаю Вас по� братски и вживе воскрешаю в памяти те светящиеся глаза киевских преподавателей и студентов, которые поделились со мной излучением своей энергии, зарядив меня ею надолго наперед. Ваш Е. Евтушенко. 03. 01. 2010 г.». Про згадану зустріч у Київському університеті опубліковано було мою розлогу статтю в «Літературній Україні» (30 квітня 2010 р.), в якій наводилися й кілька віршів поета, що їх IN MEMORIAM
doaj:10f7bb427ba343fd99d510064d6243dc fatcat:tnikpfvucrdwvjcpbqpzsqv7vu