Social status of abandoned children in the Russian Empire in the end of the XIX – the beginning of the XX centuries (on the example of Volyn province)

М. Е. Кругляк
2019 National Technical University of Ukraine Journal Political science Sociology Law  
Кругляк М. Е., кандидат історичних наук, доцент кафедри гуманітарних і соціальних наук Державного університету «Житомирська політехніка» У статті на широкому джерельному матеріалі визначено соціальний статус підкинутих дітей у Російській імперії наприкінці ХІХ -на початку ХХ ст. (на прикладі Волинської губернії). Проаналізовано причини появи підкидьків, зроблено підрахунок їхньої чисельності, показано роль держави і громадськості в розв'язанні проблеми сирітства. Автор приділяє значну увагу
more » ... яє значну увагу функціонуванню Житомирського сирітського будинку, показує алгоритм догляду за підкинутими дітьми в ньому. Стаття містить цінний статистичний матеріал щодо чисельності підкинутих і вбитих дітей у Волинській губернії, який демонструє динаміку зростання цього явища на початку ХХ ст. Межа ХІХ і ХХ століть була часом швидкого розвитку процесів модернізації та урбанізації, що визначали й суттєву трансформацію шлюбно-сімейних цінностей, сам інститут сім'ї теж зазнавав кардинальних змін. Безробіття, низька оплата праці, незадовільні побутові умови сукупно з надміру високими очікуваннями від міського способу життя спричинили зростання чисельності позашлюбних і підкинутих дітей і поширення дітозгубництва. Вирішити нагальну проблему появи сиріт узявся Наказ громадського піклування та земства, у підпорядкуванні якого опинилися сирітські будинки і притулки. До розв'язання проблеми долучалися засоби масової інформації, які постійно інформували громадськість про випадки підкидання дітей, публікували короткі звіти про їхню діяльність. Зроблено порівняльний аналіз функціонування виховних будинків і земських установ на території Російської імперії. Значна увага приділена високій смертності підкидьків (70-100%), що пов'язано з існуванням довгої бюрократичної процедури з оформлення немовляти. Автор аналізує слушність існування «вікон життя» при громадських установах губерній, завдяки яким, з одного боку, вдавалося зберегти життя підкидька, з іншого -ці ясла штовхали жінок до підкидання власних дітей, аби не брати подальшу участь у їхньому вихованні. Ключові слова: підкидьок, дітозгубництво, «вікно життя», земство, виховний будинок, сирітський будинок, притулок, модернізація, губернія. Постановка проблеми. 2009 року в Україні нарешті почули про «вікно життя». Такий спосіб порятунку новонароджених дітей уперше застосували у Львові, невдовзі «пункти прийому немовлят» відкрили в Києві, Харкові, Вінниці, Одесі, Луцьку, Рівному та інших містах [1] . «Вікно життя»це спеціальний бокс, у якому жінка може анонімно залишити своє новонароджене дитя. Подібний учинок прирівнюється до факту відмови матері од своєї дитини в стаціонарі, а тому не передбачає кримінальної відповідальності. «Вікно життя» функціонує цілодобово. Дитина, що опинилася в боксі, отримує допомогу з боку лікарів, а потім опиняється в дитячому будинку. У матері на те, аби забрати свою дитину, є лише два місяці [2] . За статисткою, за перші п'ять років функціонування «вікон життя» по всій країні в них поклали всього шістьох дітей [3] . Підкидання новонароджених останнім часом знову стає топтемою вітчизняних ЗМІ. Наприклад, можна згадати знайденого наприкінці серпня 2019 року неподалік від підстанції швидкої допомоги в Кам'янському на Дніпропетровщині новонародженого малюка з ланцюжком і двома обручками [4] . У сучасних реаліях актуальним є вивчення практики догляду за підкидьками та сиротами, яку застосовували наприкінці ХІХ -на початку ХХ ст. в Російській імперії, державі, до складу якої входила Наддніпрянська Україна, що якраз у цей час увійшла в еру модернізаційних перетворень. Урбанізація й емансипація жінок, деградація інститутів сім'ї та шлюбу, активне проникнення капіталістичних відносин у соціальну сферу стали визначальними рисами нової епохи. Зазначимо, що вивчення соціального статусу підкидьків не знайшло належного висвітлення у вітчизняній науці. Під час підготовки статті використано праці дорадянських істориків і соціологів -М. Ошаніна [5] та І. Янжула [6], які проаналізували причини появи позашлюбних і підкинутих
doi:10.20535/2308-5053.2019.3(43).195687 fatcat:7qtzjcz7tfhvbgkkyzsht6nxyy