У статті досліджено умови, в яких функціонують засоби масової інформації на території так званих «ДНР» та «ЛНР». Головну увагу приділено аналізу створеної окупаційними адміністраціями «законодавчої» бази, покликаної регулювати діяльність медійної сфери. Окремо розглянуто ключові регуляційні «закони» «Про засоби масової інформації» обох псевдодержавних утворень з необхідними екскурсами до «конституцій» та інших документів «народних республік». Серед останніх, зокрема, «закони» «Про правовий

more »

... воєнного стану», «Про особливі правові режими», постанова «Ради Міністрів» «ЛНР» «Про обмеження телевізійного мовлення деяких телеканалів на території Луганської Народної Республіки» та інші «нормативно-правові акти». З'ясовано також роль у впливі на діяльність «ЗМІ», яку приписують окремим інституціям окупаційних адміністрацій. Серед них виокремлено повноваження «Міністерства зв'язку та масових комунікацій ЛНР» та «Міністерства інформації ДНР» як органів, відповідальних за реалізацію політики «республік» у сфері масової інформації. Окрім цього, з'ясовано повноваження у цій сфері «урядів», «парламентів», «голів» та інших «міністерств» двох невизнаних утворень. Результати дослідження показують, що «законодавство» «ДНР» та «ЛНР» у галузі масової інформації, на перший погляд, є демократичним, оскільки «конституції» та головні регуляційні «закони» декларують свободу слова, права на отримання та поширення інформації, заборону цензури тощо. Проте на практиці робота редакцій ЗМІ та окремих журналістів не є самостійною, доступ до інформації є обмеженим, особливо якщо відомості стосуються діяльності адміністрацій «ДНР» та «ЛНР». Також положення окремих «нормативно-правових актів» створюють умови для обмежень у діяльності медіа, зокрема унеможливлюють критику окупаційної влади та забороняють діяльність українських та інших нелояльних до окупаційної влади ЗМІ. Ключові слова: регуляція інформаційної сфери, «ДНР», «ЛНР», свобода слова, цензура ЗМІ.