CLASSIFICATIONS OF OBSESSIVE-COMPULSIVE DISORDER IN THE XXI CENTURY
Artem Lyamets
2019
Психологічний Часопис
Анотація. У статті проаналізовано різні класифікації обсесивно-компульсивного розладу: МКХ-10, DSM-IV, DSM-V. Розглянуто різні категоріальні апарати:визначення пропорційністі обсесій та компульсій, формування обсесивно-компульсивних синдромів, окреслення осей класифікації, дослідження основних і другорядних розладів та ін. Запропоновано застосування регістро-вісьових класифікацій із специфікаторами для удосконалення стандартів МКХ-11 та DSM -V для діагностики обсесивно-компульсивного розладу.
more »
... ючові слова: психологія, психіатрія, класифікації психічних хвороб, МКХ-10, DSM-IV, DSM-V, обсесивно-компульсивний розлад, обсесії, компульсії. КЛАСИФІКАЦІЇ ОБСЕСИВНО-КОМПУЛЬСИВНОГО РОЗЛАДУ У ХХI СТ. Кандидат історичних наук, магістрант кафедри психології Міжрегіональної академії управління персоналом, м. Київ (Україна) ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-1249-7662 УДК: 159.9:351.741 Актуальність дослідження. Діагностика обсесивно-компульсивного розладу досі не є ефективною. У МКБ-10 [6, c. 345] у розділі індексу F42 не створено достатньо зрозумілого категоріального апарату для визначення всіх різновидів ОКР. Крім того у вищезазначеному стандарті досі використовуються такі визначення як «інші обсесивно-компульсивні розлади» та «обсесивно-компульсивний розлад неуточнений». Використання виключно невротичного регістру щодо формулювання особливостей обсесивно-компульсивного розладу ускладнює прогностичні програми, оскільки неврози, психопатії та психотичні стани характеризуються різними стадіями розвитку. Синдромальний підхід до вищезазначеного явища також не дозволяє відкорегувати діагностику, так як групи симптомів, пов'язаних з обсесіями та компульсіями, виникають при різних етіологіях (симптоми ОКР можуть діаг-216 PSYCHOLOGICAL JOURNAL № 1 (21) 2019 № 1 (21) 2019 ностуватися в спектрі різних синдромів). За таких умов використання діагностичного інструментарію суттєво ускладнюється (автор пропонує використовувати щонайменше п'ять методик: перевірка на шизофренію, тести на виявлення депресії, методики для діагностики психастенії, програми для діагностики вегетосудинної дистонії, тести на виявлення неврозів). Причому слід враховувати і деякі менш вірогідні чинники, наприклад, ОКР як симптом може спостерігатися у межах синдрому Кандинського-Клерамбо, а низка нав'язливостей також констатується у спектрі синдрому дереалізації-деперсоналізації. Методології дослідження. Необхідно звернути увагу і на недосконалу методологію вивчення обсесивно-компульсивного розладу (філософська, загальнонаукова, конкретнонаукова та методична методології щодо цього питання лише формуються). Філософський рівень розробки ОКР пропонує бачення низки несприятливих умов для розвитку людства, де страхи, фобії та нав'язливості породжуються самою природою низки регуляторів людської поведінки (мається на увазі «навчання через заборони», наявність найнижчих ієрархічних ступенів в будь-якій малій або великій соціальній групі, використання феномену страху в семіотичних системах різних класів впливу, вбудова страхів в образ світу, коли відбувається відчуження окремих людей або спільнот від загального соціуму і т. д.). Історичні передумови еволюції поняття «ОКР» також можна розглядати у межах філософського інструментарію. Загальнонауковий рівень аналізу обсесивно-компульсивного розладу характеризує дуальність сприйняття обсесій та компульсій, які в різних контекстах трактуються як норма або патологія. З цієї точки зору симптоматика ОКР в деяких випадках є лише проявом втоми, стресів середньої тяжкості. З іншого боку, виникає питання, які чинники переформатовують адекватні відповіді ЦНС у патологічні зрушення, які охоплюють увесь організм. Спеціально-наукова методологія питання визначає ключові значення поняття «обсесивно-компульсивний розлад». Враховуючи регістрозалежність ОКР, його приналежність до різних синдромів (синдром Кандинського-Клерамбо, синдром Котара та ін.), «вбудовування» нав'язливостей в структуру особистості (психопатії), слід вирішувати питання щодо переозначення розладу в симптом (тоді обсесивно-компульсивний розлад стане регістрозалежним симптомом, «лакмусом», який допомогає діагностувати головне захворювання). Іншим аспектом спеціальнонаукової методології обсесивно-компульсивного розладу є адаптація жаргонних понять «чистий ОКР» та «нечистий ОКР» до потреб наукових досліджень. Ключовим аспектом цього аналітичного напряму є виокремлення розладу від інших коморбідних симптоматик, а потім знаходження того регістру, який відповідає характеристикам ОКР. Саме на цьому © Лямець А. М.
doi:10.31108/1.2019.1.21.14
fatcat:jfm3gtd26nf3nazsill3r2luma