Ecological and floristic characteristics of Cyanophyceae of Pryazovskyi National Nature Park
Еколого-флористична характеристика Cyanophyceae Приазовського національного природного парку

L. I. Arabadzhy-Tipenko, Bogdan Khmelnitsky Melitopol State Pedagogical University, Melitopol, Ukraine
2020 Agrology  
The north-western coast of the Sea of Azov is a set of natural systems that are characterized by a high level of biological diversity, economic value and have a high recreational potential. The harmonization of nature protection goals, optimization of economic efficiency and maintenance of recreational value are extremely complex scientific and scientific-practical tasks. The development of a strategy for the rational use of nature should be based on the study of natural complexes that are
more » ... lexes that are within the protected areas as reference areas. In addition to the role of markers of the level of biological diversity, the objects of the nature reserve fund act as factors of functional stability of natural complexes in general. Therefore, the study of ecological features of Cyanoprokaryota Priazovsky National Nature Park is an important scientific problem. There were 9 experimental landfills on the territory of Priazovsky Park, which covered steppe areas or slopes, salt marshes, coastal sandy soils (bars) and reservoirs (rivers, lakes, estuaries, sea bays, lagoons). As a result of research, 124 species of cyanoprokaryotes were identified, which include 127 intraspecific taxa. According to the systematic structure, the found species of cyanoprokaryotes belong to the class Cyanophyceae Sachs, within which 3 subclasses, 6 orders, 18 families and 33 genera are represented. The subclass Oscillatoriophycidae is the most diverse in terms of the number of species, which includes 62 species, or 49% of the regional flora of cyanoprokaryotes. Fewer species belong to the subclass Synechococcophycidae (38 species). The subclass Nostocophycidae (27 species) is the least diverse in terms of species. Cluster analysis by number of species in subclasses indicates that cenoses can be divided into two groups: steppe groups and salt marshes on the one hand, and groups on sandy soils and water groups on the other. The groups of salt water and sandy soils are the most similar. The number of genus in a family among subclasses is almost constant, equal to 1.8. The saturation of family species is highest for the subclass Synechococcophycidae and is 7.6. For subclasses Nostocophycidae and Oscillatoriophycidae this indicator is almost identical and is 6.8-6.9. The genus coefficient is the largest for the subclass Synechococcophycidae and is 4.2. This figure is lower for Nostocophycidae and is 3.9. For Oscillatoriophycidae, the birth rate is 3.6. Taxonomic diversity of flora at the genus level in terms of the number of taxa is characterized by a stable level, except for freshwater, the flora of Cyanophyceae which is represented by a much smaller number of genera compared to other types of biogeocenoses. According to the Shannon index, diversity increases in the series steppe → salt marsh → psammophytic stations → salt water and decreases sharply in freshwater. According to Pielou, the diversity grows within this range and reaches the highest level in freshwater. Prospects for further research include assessing the systematic nature of the taxonomic structure of flora depending on the type of ecosystems, the study of ecototype groups of Cyanophyceae in the context of their preferences for habitat types and salinity conditions. the flora of Cyanophyceae is represented by a much smaller number of genera compared to other types of biogeocenoses. According to the Shannon index, diversity increases in the series steppe → salt marsh → psammophytic stations → salt water and decreases sharply in freshwater. According to Pielow, the diversity grows within this range and reaches the highest level in freshwater. Prospects for further research include assessing the systematic nature of the taxonomic structure of flora depending on the type of ecosystems, the study of ecototype groups of Cyanophyceae in the context of their preferences for habitat types and salinity conditions. the flora of Cyanophyceae is represented by a much smaller number of genera compared to other types of biogeocenoses. According to the Shannon index, diversity increases in the series steppe → salt marsh → psammophytic stations → salt water and decreases sharply in freshwater. According to Pielow, the diversity grows within this range and reaches the highest level in freshwater. Prospects for further research include assessing the systematic nature of the taxonomic structure of flora depending on the type of ecosystems, the study of ecototype groups of Cyanophyceae in the context of their preferences for habitat types and salinity conditions. According to Pielow, the diversity grows within this range and reaches the highest level in freshwater. Prospects for further research include assessing the systematic nature of the taxonomic structure of flora depending on the type of ecosystems, the study of ecototype groups of Cyanophyceae in the context of their preferences for habitat types and salinity conditions. AGROLOGY | Volume 3 | Issue 2 67 Еколого-флористична характеристика Cyanophyceae Приазовського національного природного парку Л. І. Арабаджи-Тіпенко Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького, Мелітополь, Україна Анотація. Північно-західне узбережжя Азовського моря являє собою сукупність природних систем, які характеризуються високим рівнем біологічного різноманіття, господарської цінності та мають високий рекреаційний потенціал. Гармонізація цілей охорони природи, оптимізація господарської ефективності та підтримання рекреаційної цінності, представляють собою вкрай складне наукове та науково-практичне завдання. Розробка стратегії раціонального природокористування повинно базуватися на дослідженні природних комплексів, які знаходяться в межах заповідних еталонних територій. Крім ролі маркерів рівня біологічного різноманіття, об'єкти природно-заповідного фонду виступають як фактори функціональної стійкості природних комплексів у цілому. Тому дослідження екологічних особливостей Cyanoprokaryota Приазовського національного природного парку становить собою важливу наукову проблему. На території парку розміщено 9 експериментальних полігонів, які охоплюють степові ділянки або схили, солончаки, берегові піщані ґрунти (бари) та водойми (річки, озера, лимани, морські затоки, лагуни). У результаті досліджень виявлено 124 види ціанопрокаріот, що включають 127 внутрішньовидових таксонів. За систематичною структурою знайдені види ціанопрокаріот належать до класу Cyanophyceae Sachs, у межах якого представлені 3 підкласи, 6 порядків, 18 родин і 33 роди. Найрізноманітнішим за кількістю видів є підклас Oscillatoriophycidae, до складу якого входять 62 види, або 49% регіональної флори ціанопрокаріот. Менше видів входить до підкласу Synechococcophycidae (38 видів). Найменш різноманітним у видовому аспекті є підклас Nostocophycidae (27 видів). Кластерний аналіз за кількістю видів у підкласах указує на те, що ценози можуть бути розподілені на дві групи: степові угруповання та солончаки, з одного боку, та угруповання на піщаних ґрунтах та водні угруповання -з іншого. Угруповання солоних вод та піщаних ґрунтів є найбільш подібними. Кількість родів у родині серед підкласів є практично константою, яка дорівнює 1,8. Насиченість видами родин найбільша для підкласу Synechococcophycidae і становить 7,6. Для підкласів Nostocophycidae та Oscillatoriophycidae цей показник практично ідентичний -6,8-6,9. Родовий коефіцієнт, найбільший для підкласу Synechococcophycidae, становить 4,2. Менший цей показник для Nostocophycidae, дорівнює 3,9. Для Oscillatoriophycidae родовий коефіцієнт становить 3,6. Таксономічне різноманіття флори на рівні роду за показником кількості таксонів характеризується стабільним рівнем, за винятком прісних водойм, флора Cyanophyceae яких представлена значно меншою кількістю родів порівняно з іншими типами біогеоценозів. За індексом Шеннона різноманіття зростає в ряду степ → солончак → псамофітні стації → солона вода і різко зменшується в прісних водах. За показником Пієлоу різноманіття зростає в межах зазначеного ряду та сягає найнайвищого рівня в прісних водах. Перспективи подальших досліджень передбачають оцінку системності таксономічної структури флор залежно від типу екосистем, вивчення екототипічних груп Cyanophyceae в контексті їх преференцій до типів середовищ існування та умов солоності. Ключові слова: біологічне різноманіття; охорона природи; моніторинг; таксономічна структура; екологічний градієнт; синьозелені водорості.
doi:10.32819/020009 fatcat:vgvrydkyibdexbkhjitvbmw4sq