Parliamentary republic in Ukraine: prospects and obstacles

В. В. Колюх
2019 National Technical University of Ukraine Journal Political science Sociology Law  
УДК 342.2 ПАРЛАМЕНТСЬКА РЕСПУБЛІКА В УКРАЇНІ: ПЕРСПЕКТИВИ Й ПЕРЕШКОДИ Колюх В. В., доктор політичних наук, професор кафедри політичних наук Київського національного університету імені Тараса Шевченка У статті висвітлюються можливості оптимізації системи державної влади в Україні з метою подолання владного дуалізму. Доведено, що наявна парламентсько-президентська модель є причиною конкуренції та конфліктів між президентським і парламентсько-урядовим центрами влади. Протиріччя між ними можуть
more » ... між ними можуть нівелюватися в разі належності президента, прем'єр-міністра й парламентської більшості до однієї політичної сили. Однак надійною запорукою стабільності влади може бути лише усунення об'єктивних передумов суперництва. Такими передумовами є насамперед конфлікт легітимностей (і парламент, і президент обираються на загальних виборах) і можливість подвійного впливу на виконавчу вертикаль. Водночас політична культура українського суспільства, актуальна громадська думка та кризова ситуація в державі зумовлюють необхідність не лише сильної та консолідованої, а й високоперсоніфікованої влади. Отже, найбільш прийнятною для України серед демократичних парламентських форм правління є канцлерська республіка. Вона характеризується передусім особливим конституційним статусом глави уряду та виконавчої влади (прем'єр-міністра) як лідера політичної сили, що виграла парламентські вибори. За умови скасування загальних виборів глави держави прем'єр-міністр фактично поєднуватиме президентську й парламентську легітимності. Одноосібно очолюючи виконавчу гілку влади, такий «сильний» прем'єр унеможливлюватиме ситуацію владного дуалізму. Проте перехід до канцлерського правління, крім відповідних конституційних змін, вимагатиме також реформування виборчого законодавства та партійної системи. У кожнім разі головною метою трансформації системи влади в Україні має бути усунення управлінського дуалізму з одночасним забезпеченням чіткої системи стримувань і противаг у дусі європейських стандартів демократії. Ключові слова: система влади, форма державного правління, виконавча влада, дуалізм виконавчої влади, парламентська республіка, канцлерська модель, конституційне реформування. Постановка проблеми. У контексті пошуку оптимальної форми державного правління для України значного поширення набула ідея переходу до парламентської республіки, прихильниками якої нині є чимало вітчизняних політиків першого ешелону. Так, ті чи ті варіанти «парламентаризації» системи влади (аж до скасування інституту президента) озвучувалися в програмах таких учасників президентських виборів-2019, як Р. Безсмертний, О. Вілкул, Ю. Кармазін, О. Мороз [7-9; 15]. Кандидат на посаду президента Ю. Тимошенко на старті своєї виборчої кампанії висловлювала намір побудувати в Україні республіку канцлерського типу [14] . Серед кандидатів у президенти протилежну позицію -встановлення суто президентського правління з ліквідацією посади прем'єр-міністразадекларував лише О. Ляшко [13] . Серед партій-учасників позачергових виборів до Верховної Ради України 21 липня 2019 року політична партія «Опозиційна платформа -За життя» (в підсумку отримала 13,05% голосів виборців) обстоювала необхідність переходу до парламентської республіки [10], а партія «Сила і Честь» (3,82% голосів) -суттєве обмеження повноважень глави держави [12] . Натомість за поєднання президентом функцій керівника держави й виконавчої влади виступила лише відверто «непрохідна» партія «Патріот» (0,11%) [11, с. 12]. Предметом дослідницького інтересу українських політологів і державознавців неодноразово була проблематика республіканської форми правління й, зокрема, канцлерської республіки як особливого різновиду парламентського правління (В. Авер'янов, Я. Бариська, І. Коліушко, В. Шаповал, П. Шляхтун тощо). Водночас в Україні досі відчувається брак системного й разом із тим динамічного наукового осмислення перспектив еволюції вітчизняної демократії з урахуванням новітніх суспільно-політичних реалій і викликів.
doi:10.20535/2308-5053.2019.3(43).198128 fatcat:khosmr5wdneilkpaqo43srit2i