Донецький археологічний збірник. -2018. -№ 21. -С. 155-174. _____________________________________________________________________________ 155 Литвиненко Р.О., Ляшко С.М. КУРГАН ДНІПРО-ДОНСЬКОЇ БАБИНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ПОБЛИЗУ с. НОВОГУПАЛІВКА НА ДНІПРОВСЬКОМУ ПРИПОРІЖЖІ Реферат: В статті публікуються матеріали кургану дніпро-донської бабинської культури, розкопаному 1982 року на Припоріжжі. Особлива значущість цієї пам'ятки зумовлена складом поховального приданого, яке, попри свою нечисленність, є

more »

... онологічно діагностичним. Поєднання цього потенціалу зі стратиграфічними даними кургану дозволяє виходити на мікрорівень у питаннях відносної хронології та періодизації. Ключові слова: Дніпровське Припоріжжя, середній бронзовий вік, культурне коло Бабине, дніпро-донська бабинська культура, курган, поховання, хронологія. Вступ. 1982 року Запорізька експедиція Інституту археології АН УРСР досліджувала курганні могильники на новобудовах Запоріжжя [Рассамакин и др. 1982]. Жовтневий загін експедиції, очолюваний С.М. Ляшко, працював у зоні спорудження однойменної зрошувальної системи в Вільнянському районі, де розкопав 29 курганів у складі 6 курганних груп. Три з розкопаних груп локалізувались північніше с. Новогупалівка по гребню вододілу, обмеженого зі сходу верхів'ями р. Солоної (ліва притока р. Верхня Терса), з півдняверхів'ями балок Вербової та Рудивої (праві водотоки р. Вільнянки), із заходу -верхів'ями балки Криничуватої, а з півночі -балкою Єкимовою (дві останні -ліві водотоки р. Осокорівки). Найбільшою з новогупалівських була східна група ІІІ, що включала 5 курганних насипів і розміщалась за 2,4 км на Пн-Сх-Сх від північно-східної околиці с. Новогупалівка, за 1,5 км на Зх від північно-західної околиці с. Шевченкове, за 0,78 км західніше залізниці Москва-Сімферополь (рис. 1). Курганна група Новогупалівка ІІІ складалася з 5 насипів (№ 8-12), що мали кучну взаємну планіграфію. Найбільшим в групі був курган 11 висотою 2,6 м. Всі насипи зведені у бронзовому віці: тричі основними в них були поховання дніпро-донської бабинської культури (ДДБК) -кургани 10-12, двічі -бережнівсько-маївської зрубної культури (БМЗК)кургани 8, 9. Причому поховання зрубної культури були присутніми у переважній більшості курганів -8, 9, 11, 12. В даній статті публікуються матеріали кургану 10, який виділяється серед решти своєю культурною гомогенністю (ДДБК) і доволі рідкісним, а водночас інформативним складом поховального реманенту, що додає важливої інформації з питань відносної хронології 1 . Курган 10. Насип на момент розкопок мав сильно розораний стан, діаметр 20 м і висоту 1 м. На жаль, значна частина центральної ділянки кургану була поруйнованою перекопами, що, з одного боку, утруднює оцінку стратиграфії пам'ятки, а з другоговносить непевність у питання тривалості використання насипу в якості могильника. Так, понад третину площі північно-східного сектору кургану обіймала велика яма у формі трапеції з довжиною сторін 3,6 і 7 м і висотою 4,7 м, що прорізала насип від поверхні до материку, заглибившись у східній частині до 2,3 м, а у західній -до 3 м від репера (рис. 1). Стратиграфічні профілі фіксують значне лійкоподібне розширення ями на південь. Заповнення ями -однорідне чорноземне, лише на глибині 1,7 м трапилася гранітна плита розмірами 0,9×0,5 м. Ця яма була частково перекрита масивом мішаного ґрунту, площа і конфігурація в плані якого нагадувала саму яму, зі зміщенням на 5 м до півдня. Цей ґрунт 157 мав потужність 1,0-2,3 м (від поверхні кургану майже до дна ями) і складався з похилих черезсмужних чорноземно-материкових прошарків, серед яких траплялося одиничне каміння розмірами 0,1×0,2 м, 0,2×0,3 м. Характер залягання мішаного ґрунту натякає на те, що він міг бути викидом з вищеописаної трапецієподібної ями, яким згодом її частково і засипали. Натомість повністю зрозуміти природу цього, вочевидь пізнього, перекопу не вдалося. Стратиграфія. Курган розкопувався за допомогою техніки методом меридіонально орієнтованих паралельних траншей зі залишенням трьох контрольних брівок. Зафіксована за профілями брівок стратиграфія насипу виглядає наступним чином: глинистий материк фіксувався з глибин 1,9-2,1 м; вище залягав шар поховального чорнозему потужністю 0,6-0,7 м з фрагментарно простеженою на глибині близько 1,25-1,3 м лінією давнього горизонту (ДГ); поховальний ґрунт перекривався гумусним насипом потужністю до 1,3 м; поверхня насипу складалася з орного шару товщиною близько 0,2 м (рис. 2). На тлі цієї звичайної картини виділяється декілька нетипових і до кінця не зрозумілих ситуацій. Одна з них полягає в локальних підвищеннях материка (до 0,35 м і 0,55 м від загального рівня), зафіксованих, відповідно, у східних профілях східної та центральної брівок. Перше підвищення, перекрите поховальним ґрунтом з непорушеною лінією ДГ, виглядає як геологічне. А ось друге має неприродний вигляд, похило підіймаючись до рівня ДГ і перекриваючи при цьому мовби-то зрізаний клин поховального ґрунту. Ще одна літологічна ситуація стосується, вочевидь, штучно утвореного масиву материкової глини, розміщеного південно-західніше поховання 1. Він представляв собою своєрідний материковий майданчик підпрямокутної в плані форми площею близько 8×5 м, видовжений по вісі Пн-Сх -Пд-Зх. Судячи зі стратиграфічних профілів східної бровки (в них фіксується порушення північного краю майданчика вищеописаною ямою), спорудження цього об'єкту можна відтворити наступним порядком: спочатку було викопано прямокутну яму глибиною до 0,6-0,7 м, в результаті чого було видалено до рівня материка чорнозем поховального ґрунту; надалі цю яму заповнили глинистим ґрунтом, піднявши цю подушку над рівнем ДГ на 0,3-0,4 м і утворивши таким чином материковий майданчик. Загальна конфігурація цієї споруди наводить на думку, що незрозуміле підвищення материка, яке фіксується у східному профілі центральної брівки, є нічим іншим, як південно-західним краєм описуваного материкового майданчика, дещо заниженим через наближення до периферії первинного кургану (див. нижче). Обидва відкриті в кургані поховання є монокультурними й супроводжувалися материковими викидами з їхніх могильних ям, що залягали на рівні, близькому давньому горизонту. На перший погляд, може скластися враження щодо їхньої стратиграфічної одночасності. Проте уважний аналіз планіграфії та стратиграфії не дозволяє беззастережно погодитись з таким висновком. По-перше, попри певну уявну упорядкованість і симетричність у взаємному розміщенні могил в межах курганного простору (широтною парою), незвичною видається чимала відстань між захороненнями (10,5 м), при якій обидва поховання, особливо поховання 1, опинились на периферії підкурганного майданчика, при алогічній незаповненості його центральної ділянки. По-друге, попри фрагментарність відображення в стратиграфічних перетинах лінії ДГ, вдалося реконструювати її зовнішній контур у південній половині кургану: він з південно-західного сектору охоплює дугою поховання 1, яке опиняється в центрі округлого підкурганного майданчика діаметром близько 16-18 м. Поховання 2 при цьому залишається далеко поза межами цієї площі. Така конфігурація визначає в якості основного в кургані поховання 1, над яким було зведено первинний насип діаметром дещо більшим за вищенаведені розміри підкурганного майданчика. По-третє, з цим висновком також узгоджуються глибини материкових викидів з поховань: могильний викид з поховання 1 лежить на глибині (-1,2 м від R), що чітко відповідає рівню ДГ; викид же з ями поховання 2 зафіксовано на глибині (-0,9 м від R), яка на 0,3 м вище рівня ДГ. Локалізація викиду з поховання 2 майже впритул до краю окресленого определение времени бытования крючко-планочных пряжек, как хронологических маркеров. Если подавляющее большинство известных захоронений с крючко-планочными пряжками относятся к ранней фазе ІА, то новогупаловский комплекс может несколько расширять хронологию этих изделий, захватывая позднюю фазу ІБ, скорее всего ее начало. Но такой вывод следует считать предварительным, требующим дополнительной верификации. Ключевые слова: Днепровское Припорожье, средний бронзовый век, культурный круг Бабино, днепро-донская бабинская культура, курган, погребение, хронология. Lytvynenko R.A., Lyashko S.N.