Пунітивне місто постмодерну: до питання про дисперсію соціального контролю У ХХІ столітті

Д. В. Ягунов, Донецький національний університет імені Василя Стуса
2020 Political life  
Стаття присвячена проблемі сутності, форм, методів та меж соціального контролю у суспільстві Постмодерну. Стаття містить аналіз поглядів найбільш відомих вчених, які заклали підвалини сучасного розуміння соціального контролю, та авторські пропозиції щодо застосування таких поглядів у суспільстві ХХІ століття. Головню тезою цього дослідження є те, що сучасний соціальний контроль є більш проникливим, тонким та всеосяжним (передусім в силу своєї більшої технологічності), а відтак існує реальна
more » ... к існує реальна небезпека втрати свободи у суспільстві Постмодерну. У статті робиться наголос на важливості для політичної науки ХХІ століття праць французького філософа Мішеля Фуко та американського соціолога Стенлі Коена щодо сутності соціального контролю на прикладі концепції карального (пунітивного) міста, яке служить моделлю сучасного суспільства технологічного соціального контролю. У статті міститься аналіз трансформації моделей соціального контролю з відповідними характеристиками кожної моделі. Стаття аналізує питання застосування у ХХІ столітті категорій, запроваджених Мішелем Фуко («ранг», «іспит», «дисципліна») і фокусує увагу на актуальності таких категорій. У статті надаються практичні приклади «посягання на свободу» (як-то камери відеоспостереження, інформаційні бази даних, розширення типології та класифікації девіантів) та поширення більш проникливого соціального контролю у сфері кримінальної юстиції. Окрема увага приділена прикладам застосування концепції net widening у національних системах кримінальної юстиції. Окрема увага приділяється «кризі реабілітаційного ідеалу», що настала після публікації у 1971 році праці американського соціолога Роберта Мартінсона. Стаття містить висновок, що свобода -це влада. Влада не як негативна категорія, пов'язана з примусом, а як категорія позитивна, пов'язана з необмеженою реалізацією своєї волі у суспільстві таких же вільних людей, без шкоди для себе та оточуючих. Тому з цієї позиції класичний формальний підхід до соціального контролю як до природнього консенсусу, який з'явився невідомо як і невідомо звідки, має сприйматися критично. Сучасне суспільство -це суспільство тонкої, прозорої, проте водночас жорсткої влади, яка не толерує владу дійсно вільних людей. Головним висновком цього дослідження буде саме загострення проблематики добровільної відмови від свободи на користь «безпеки», або, краще сказати, поєднання «безпеки» з «комфортом» відповідно до вимог споживацького глобалізованого суспільства. Ключові слова: глобалізація, національна держава, пенітенціарна система, пенітенціарна установа, в'язниця, соціальний контроль, межі соціального контролю, цілі кримінального покарання, тотальні інституції, «каральне місто». Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Проблематика соціального контролю є перманентно актуальною для політичної науки. З одного боку, сутність, форми, прояви, методи, суб'єкти та об'єкти соціального контролю були описані упродовж другої половини ХХ століття багатьма авторами, причому описані настільки глибоко та фундаментально, що додати щось до класичних праць, наприклад, Мішеля Фуко або Стенлі Коена є більш ніж важким академічним завданням. З іншого боку, ці фундаментальні праці були написані у 1970-х роках, а тому розвиток нового технологічного суспільства Постмодерну характеризується більш сучасними й більш гнучкими й прозорими формами соціального контролю, у зв'язку з чим виникає питання щодо форм та меж сучасного соціального контролю, а також сутності категорії свободи у суспільстві Постмодерну. Відтак саме початок ХХІ століття додав до цієї проблематики помітної гостроти, яка визначає актуальність досліджень у цьому напрямку. © 1 Ягунов Д. В., 2020 ПОЛІТИЧНІ ІНСТИТУТИ ТА ПРОЦЕСИ 35 Формулювання мети статті (постановка завдання). У цій статті ми ставимо за мету проаналізувати проблематику сутності, форм, методів, обсягів та меж соціального контролю крізь призму наукових поглядів авторів, які заснували наукові концепції, пов'язані з виникненням та дисперсією соціального контролю у капіталістичному суспільстві (Георг Руше, Отто Кіркхеймер, Мішель Фуко, Стенлі Коен, Зігмунт Бауман). Крім того, до переліку цілей цього дослідження входить надання відповідних пропозицій щодо застосування поглядів зазначених авторів у глобалізованому суспільстві, враховуючи події ХХІ століття, які можуть вважатися знаковими для політичної науки. Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор. Це дослідження базується на науковій праці американського соціолога Стенлі Коена «Візії соціального контролю. Злочин, покарання та класифікація» та окремих критичних працях сучасних західних вчених щодо застосування думок С. Коена щодо соціального контролю. У свою чергу праці Стенлі Коена багато у чому засновані на критичному аналізі праць видатних німецьких вчених Георга Руше та Отто Кіркхеймера («Покарання та соціальна структура») стосовно того, що конкретні види покарань, система покарань та спрямованість системи соціального контролю в цілому обумовлена виключно конкретною моделлю економічного виробництва, за умови якої інші види покарань та інших заходів соціального контролю щодо девіантів стають економічно невигідними. Так, наприклад, внаслідок переходу країн Європи від Середньовіччя до капіталізму саме економічна невигідність тілесних покарань обумовила їх зникнення. В свою чергу, такий підхід знайшов своє подальше відображення у поглядах італійських вчених Даріо Мелоссі та Массімо Паваріні («В'язниця і фабрика»). Так само проблематика цієї статті базується на фундаментальній праці французького філософа Мішеля Фуко «Наглядати й карати», яку Стенлі Коен яскраво та обґрунтовано визначив як «найбільш марксистська з усіх праць Фуко» [1]. Віддаючи належне значенню цієї праці Мішеля Фуко, варто процитувати слова Стенлі Коена: «Говорити сьогодні про покарання та контроль без Фуко -це так само, як говорити про підсвідоме без Фрейда» [2, c. 7]. Адже саме Фуко -це найбільш амбітний та загадковий представник дисциплінарної моделі» [2, c. 24]. У цьому контексті також не можна не згадати польського соціолого Зігмунта Баумана з його думками щодо дисперсії соціального контролю та створення закритих просторів свободи -«гетто свободи» або «просторів безпеки» [3]. Крім того, це дослідження базується на наукових поглядах німецького вченого Ульріха Бека щодо особливостей соціального контролю в добу глобалізації [4]. До уваги також бралися думки норвезького філософа Ларса Свендсена щодо зміни сутності свободи та тотального масового стеження у сучасних суспільствах [5]. Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується стаття. Беручи до уваги, що зазначені вище наукові праці та відповідні висновки не є поширеними у вітчизняній науці, перед нами постає завдання представити науковій спільноті думки та наукові погляди зазначених вище авторів, які, ми переконані, мають знайти своє поширення в українській науці. Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих результатів. Загальна риса у поглядах зазначених вище авторів (Кіркхеймер, Руше, Фуко, Мелоссі, Паваріні, Коен, Бауман та інші) полягає у тому, що усі вони пов'язують зміну сутності, форм та меж соціального контролю зі змінами соціально-економічної формації, а головне -виходять далеко за рамки класично-формальних поглядів на інституції соціального контролю, політичну функцію кримінального покарання та інших форм соціального контролю, особливо беручи до уваги, що саме класично-формальний підхід є домінуючим у вітчизняній політичній науці. Вперше це було ґрунтовно досліджено Руше і Кіркхеймером в їх фундаментальній праці «Покарання та соціальна структура». Саме Руше і Кіркхеймер сформулювали основоположні тези, які не втратили актуальності в суспільстві Постмодерну, та на яких, власне, базується й наше політичне дослідження. Так, Мішель Фуко наступним чином надзвичайно слушно визначив значущість праці Руше та Кіркхеймера для цілей дослідження сутності соціального контролю: «Велика праця Руше та Кірхеймера дає кілька найважливіших орієнтирів. Перш за все, треба позбутися ілюзії, ніби кримінально-правова система є головним чином (якщо не виключно) засобом боротьби з правопорушеннями і ніби в цій ролі, в залежності від соціальних форм, політичних систем або поглядів, вона буває суворою або м'якою, може бути націлена на спокутування
doi:10.31558/2519-2949.2020.3.5 fatcat:juuzperinrfs3oojlot2xigcsa