Де створюється ВВП, або Індустріалізація чи деіндустріалізація?

А.О. Задоя
2017 Êvropejsʹkij Vektor Ekonomìčnogo Rozvitku  
ДЕ СТВОРЮЄТЬСЯ ВВП, АБО ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ ЧИ ДЕІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ? Статтю присвячено аналізу тенденцій у структурі створення ВВП та структурі зайнятості. Об'єктом дослідження обрано шість груп країн залежно від їх рівня розвитку. Обґрунтовано використання показника відносної продуктивності праці як відношення питомої ваги сфери діяльності у створенні ВВП до питомої ваги зайнятих у відповідній сфері. Виявлено суттєві відмінності у структурних зрушеннях економіки країн залежно від показника ВВП на
more » ... шу населення. У світовій економіці можна спостерігати дві протилежні тенденції: якщо в одному її секторі відбувається деіндустріалізація, спрямована на формування постіндустріального суспільства, то в іншому набирає темпів індустріалізація, яка проявляється через зростання ролі промисловості у створенні ВВП та як сфери зайнятості населення. Ключові слова: структура ВВП, ВВП на душу населення, індустріалізація, деіндустріалізація, відносна продуктивність праці. ISSN 2074-5362 (print), ISSN 2522-9702 (online). Європейський вектор економічного розвитку. 2017. № 2 (23) Це дає підстави по-різному оцінювати однакові структурні зрушення у розвинених країнах та країнах, що розвиваються. Зменшення питомої ваги промисловості у створенні ВВП з розвитком суспільства випливає з дії численних законів, які є загальноприйнятими в економічній теорії. Так, ще наприкінці ХІХ ст. Ернст Енгель, досліджуючи залежність структури витрат від рівня доходу, дійшов висновку, що сім'ї, які мають вищий доход, більше коштів (за питомою вагою) витрачають на такі послуги, як охорона здоров'я, подорожі, освіта, юридичні послуги тощо. Подібний висновок випливає і з широковідомої піраміди потреб Абрахама Маслоу. Задоволення потреб більш вищого рівня у цій піраміді потребує прискореного зростання попиту саме на продукти сфери послуг. Якщо перенести результати цих та інших спостережень на макрорівень та розглядати зміни структури споживання не тільки у просторі, але й у часі, то, здавалося б, можна стверджувати, що чим вищий рівень розвитку має країна, тим менша питома вага у створенні ВВП належить промисловості та більша -сфері послуг. Спробуємо перевірити це твердження, проаналізувавши структуру створення ВВП та структуру зайнятості у групах країн, сформованих за принципом рівня економічного розвитку. Метою статті є аналіз структури ВВП за сферами створення та зайнятістю для визначення тенденцій в індустріалізації та деіндустріалізації залежно від рівня розвитку країни. Для проведення дослідження нами сформовано шість груп країн (по 10 країн у кожній групі) за показником ВВП на душу населення: країни з найвищим показником (більше 40 тис. дол. за паритетом купівельної спроможності), з високим показником (від 30 до 40 тис. дол.), з показником вище середнього (від 20 до 30 тис. дол.), із середнім показником (від 10 до 20 тис. дол.), з показником нижче середнього (від 5 до 10 тис. дол.) та з низьким показником (до 5 тис. дол.). Інформаційним джерелом для аналізу стали дані із сай-дол.). Інформаційним джерелом для аналізу стали дані із сай-дол.). Інформаційним джерелом для аналізу стали дані із сайту ЦРУ за кожною країною окремо [9] . У розрахунках використовувалися дані про ВВП на душу населення, структуру створення ВВП за сферами діяльності (сільське господарство, промисловість та сфера послуг), а також про питому вагу кожної сфери у занятості населення за 2017 р. На жаль, не усі дані є абсолютно точними. По-перше, далеко не завжди сума питомої ваги сфер діяльності у створенні ВВП дає 100%. Це може бути менше 100%, як, наприклад, у випадку з Японією, чи навіть більше 100%, як, наприклад, у випадку з Польщею. Таке відхилення можна було б пояснити ненульовим значенням чистого експорту: додатне значення чистого експорту буде свідчити про те, що саме він компенсує відсотки, яких не вистачає; від'ємне ж значення перекриває надлишок. Однак ця гіпотеза не виправдовується: як Японія, так і Польща, мають додатне сальдо зовнішньої торгівлі. Тому відхилення, більш вірогідно, можна пояснити тим, що національна статистика не завжди дає таку структуру, а тому при її визначенні використовуються опосередковані розрахунки. Те ж стосується і показників структури зайнятості у відповідних сферах. По-друге, хоча в основному в розрахунках використовувалися дані за 2017 р., інколи ми змушені були включати у розрахунки інформацію про структуру зайнятості за попередні роки через відсутність останніх даних. Це, перш за
doi:10.32342/2074-5362-2017-2-23-3 fatcat:g3l2xbvafbg27fzoaeqzxnnnaa