Книга «Спротив та покора. Листи та нотатки з-за грат» є восьмим томом праць Дитриха Бонгеффера і хронологічно охоплює останні два роки життя відомого німецького пастора та теолога. Ці 23 місяці ув'язнення у слідчій в'язниці вермахту в Берліні-Тегелі та підземній в'язниці Принц-Альбрехт-штрассе в Берліні які могли стати «втраченим часом» для Бонгеффера, насправді стали пошуком «ґрунту під ногами». Розлука з сім'єю, найкращим другом Ебергардом Бетге, братами по вірі зі Сповідницької Церкви,

more »

... и по змові проти Гітлера, улюбленою роботою Євангелічної Церкви Прусської унії, з рукописами «Етики», і врешті решт, з молодою нареченою. Через таку розлуку можна було впасти в обійми розпачу, а можна було спробувати вхопити дух часу і відповісти на питання «ким є сьогодні для нас Ісус Христос?» (464) і «як Христос може стати Господом і для безрелігійних людей?» (465). Згадуючи застереження апостола Павла про те, що необхідно «використовувати час, бо дні лихі» (Єф. 5:16), Бонгеффер в березні 1944 р. напише, що «щоденна загроза життю, яку ми зараз так чи інакше переживаємо майже всі, у якийсь особливий спосіб спонукає ловити момент, «використовувати час»» (400). Збірка «Спротив та покора» починається текстом «Десять років по тому», який можна вважати підсумковим звітом на зламі 1943 р. Адресатом цього тексту є три людини: Ебергарт Бетге, племінник Ганс фон Донаньї та німецький генерал-майора Ганс Остер. Всі вони приймали участь у змові проти Гітлера. Донаньї та Остер, як і Бонгеффер, були страчені в Флоссенбурзі у 1945 р. В цьому тексті Бонгеффер міркує про втрачений час, який за його словами є незаповненим і порожнім часом (47). Мова не стільки про час в хронологічному сенсі, скільки про набуті знання та досвід, які залишаються попри прожите життя. Прожитому життю Бонгоффер протиставляє спільність духу, яку він мав зі своїми однодумцями як в Сповідницькій церкві, що протистояла нацистській цензурі, так і зі своїми сподвижниками у справі замаху на Гітлера. Тегельські нотатки -це саме той «ґрунт під ногами», про який пише Бонгеффер в тексті «Десять років по тому». Перебуваючи в ізоляції впродовж багатьох місяців, він намагається намацати ґрунт, який не дасть йому здатися і впасти у відчай. Для цього він пише листи, занотовує молитви, складає вірші, обдумує глибокі теологічні та філософські тези. Навіщо він це робить? Як згадується в передмові до книги: «Листи й нотатки, написані Бонгеффером у Тегелі є документальними свідченнями зусиль, спрямованих на те, аби не втратити минуле, відновити неперервність власного минулого на противагу «втручанню ззовні» (28). Коли порушена неперервність із минулим та майбутнім (93), що і відбулося з Бонгеффером після того, як його відірвали від минулого, а майбутнє було абсолютно туманним, потрібно було знов шукати надійний ґрунт в теперішньому. До пошуків він приступає вже через місяць після свого арешту. * Стаття надійшла в редакцію 12.03.2019; схвалена до друку 25.03.2019.