Т. Д. Побоча старший викладач кафедри виховання, культури здоров'я, професійної та позашкільної освіти Комунального закладу вищої освіти «Дніпровська академія неперервної освіти» Дніпропетровської обласної ради ПРОВІДНІ ТЕНДЕНЦІЇ ФОРМУВАННЯ ЗМІСТУ ОСВІТИ У СИСТЕМІ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ВЧИТЕЛІВ У ПОВОЄННИЙ ЧАС (ДРУГА ПОЛОВИНА 40-Х ХХ СТ.) На підставі аналізу наказів Міністерства освіти УРСР другої половини 40-х рр. ХХ ст. зроблено висновок про наявність низки провідних тенденцій у формуванні

more »

... місту курсів підвищення кваліфікації працівників освіти: посилення вимог щодо ідейно-політичного рівня вчителів та керівних кадрів освітньої галузі, що відбувалося шляхом лекцій, семінарів, самостійного опрацювання рішень партійних з'їздів, постанов, творів «класиків» марксизму-ленінізму; розвиток науково-методичної підготовки вчителів з окремих предметів, які чи вводилися до навчальних планів (логіка, психологія), чи вже були наявні, але рівень обізнаності (та/чи ідеологічної зрілості) вчителів був недостатнім (фізика, російська та українська література, історія тощо), тому запроваджувалися обласні дво-, чотирьох-і п'ятиденні семінари, якими охоплювалася значна кількість викладачів; зародження, зміцнення та поширення тенденції щодо вивчення, узагальнення, популяризації та наслідування передового досвіду кращих вчителів та шкіл; пошук ефективних очно-заочних форм підвищення кваліфікації вчителів: семінари, конференції, методкущі, лекції, доповіді, співпраця із педагогічними закладами вищої освіти (залучення до роботи у післядипломній педагогічній освіті викладачів педагогічних і учительських інститутів, які мали проводити виїзні консультації); використання часу літніх та зимових канікул (зокрема, влітку 1948 р. було організовано місячні курси для вчителів англійської та французької мови; а влітку 1949 р. -для викладачів природознавства; влітку 1950 р. -вчителі І-ІV; V-Х класів та викладачі фізичного виховання тощо). Наголошено, що на початку періоду регулювання змістового наповнення підвищення кваліфікації вчителів виключно наказами МО України, що відображали зміни пріоритетів освітньої політики СРСР. Ситуацію було подолано лише на початку 50-х. Коли відсутність єдиних програм та планів із підвищення кваліфікації вчителів різного фаху було виправлено, шляхом введення єдиної системи підвищення кваліфікації вчителів. Ключові слова: зміст освіти, післядипломна педагогічна освіта, підвищення кваліфікації, накази Міністерства освіти України.