У статті проаналізовано суспільне повсякдення в роки Першої світової війни 1914-1918 рр., що дозволяє провести певні аналогії із сьогоденням. Відзначено, що збройний конфлікт на південному сході України постав для держави серйозним викликом, спричинив феномен масового волонтерського, благодійницького і суспільного руху, який засвідчує патріотизм українського суспільства. Акцентовано увагу на тому, що історичні сюжети, у яких можна простежити схожі соціальні обставини, зумовлені воєнним часом,

more »

... жуть бути цікавими для істориків. Відзначено, що Перша світова війна актуалізувала діяльність органів місцевого самоврядування, які розв'язували питання медичної та соціальної реабілітації поранених бійців; вирішували питання облаштування біженців із зони конфлікту, надавали допомогу сім'ям мобілізованих воїнів. У статті наголошується на тому, що основним об'єктом державного і громадського опікування у роки Першої світової війни були саме військові та цивільні особи, котрі так чи інакше постраждали від війни. Виявлено, що численні пожертви та добровільні збори коштів і речей, громадські та приватні благодійницькі ініціативи у перші роки війни (1914-1915 рр.) свідчать про неабияку солідарність громадського загалу повіту з армією і фронтом, бажання допомогти жертвам війни. Крім того, значний внесок у здійсненні допомоги нужденним верствам населення мала і щира й ефективна приватна благодійність окремих представників влади, яка мала б стати прикладом для сучасних можновладців у реалізації приватної допомоги армії та біженцям. Також у статті зазначено, що система благодійництва та соціальної опіки включала державну допомогу, зусилля органів місцевого самоврядування, спеціальних комітетів, створених під патронатом Дому Романових, громадські й приватні ініціативи. Усі види допомоги тісно перепліталися між собою, втім, центральну і найбільш дієву роль у цій справі відігравали саме органи місцевого самоврядування, зокрема земства. Всеросійський Земський союз і Всеросійський Союз міст мали власні програми дій допомоги жертвам війни -пораненим, місцевим жителям, біженцям. Для підтримки своєї діяльності вони користувалися державними субсидіями, пожертвами громадських інституцій і приватних осіб, а також сумами, переданими Союзу з капіталів губернських земських зборів. Зауважується, що саме цей локальний досвід вирішення соціально-гуманітарних проблем часів Першої світової війни може бути корисним і сьогодні.