Prospects for the Study of the Intellectual Community in the Framework of New Methodological Concepts
I. Demuz, H.Skovoroda State Pedagogical University of Pereiaslav-Khmelnytskyi, Pereiaslav, Ukraine, A. Zlenko, O. Isaikina, H.Skovoroda State Pedagogical University of Pereiaslav-Khmelnytskyi, Pereiaslav, Ukraine, H.Skovoroda State Pedagogical University of Pereiaslav-Khmelnytskyi, Pereiaslav, Ukraine
2019
Ukrains'kyi istorychnyi zhurnal
Український історичний журнал. -2019. -№6 УДК: 001.32:5(477)«18/19» іннА деМуз докторка історичних наук, доцентка, завідувачка кафедри документознавства, Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Г.Сковороди (Переяслав, Україна), demuz_inna@ukr.net ORCID: https://orcid.org/0000-0002-5936-2386 АллА зленКо кандидатка історичних наук, доцентка, доцентка кафедри документознавства, Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Г.Сковороди (Переяслав, Україна),
more »
... ko.am@ukr.net ORCID: https://orcid.org/0000-0002-5586-3984 оленА ісАйКінА кандидатка історичних наук, доцентка, доцентка кафедри документознавства, Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Г.Сковороди (Переяслав, Україна), isaykina.od@ukr.net ORCID: https://orcid.org/0000-0001-6370-7546 ПЕРСПЕКТИВИ ВИВЧЕННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО СПІВТОВАРИСТВА В РУСЛІ НОВИХ МЕТОДОЛОГІЧНИХ КОНЦЕПТІВ Анотація. Метою дослідження є аналіз інноваційних теоретико-методологічних підходів до вивчення феномену інтелектуального співтовариства. Зокрема даний зріз проведено на прикладі функціонування природничих наукових товариств на теренах України ХІХ -початку ХХІ ст., які є однією з форм інтелектуальних співтовариств. Методологія дослідження. Автори, крім традиційного історичного (історико-тематичного та історико-хронологічного) бачення проблеми, пропонують вивчати її крізь призму соціокультурного підходу, мережевої моделі науки, методів синергетики, інституціональної методології, концепту «емоційного співтовариства», методології ментальних (коґнітивних) мап, а також міждисциплінарного та полідисциплінарного синтезу, принципів антропологізації й персоніфікації історико-наукового пізнання. Висновки. З'ясовано, що соціокультурний підхід дає можливість поєднати в одне ціле три складових: особистість як суб'єкт взаємодії (учений, член наукового співтовариства); суспільство як сукупність взаємодіючих індивідів із його соціокультурними відносинами і процесами (трансформаційні зміни впродовж ХІХ -початку ХХІ ст. у сфері політики, ідеології, економіки, світоглядних суспільних орієнтирів тощо); культура як сукупність цінностей та норм (корпоративна культура науковців-природознавців). Із допомогою методу моделювання інтелектуальних мереж вдається відобразити вертикальні ланцюги інтелектуальних співтовариств або так звані «міжпоколінні мережі» на зразок учитель/учень; «горизонтальні альянси», тобто взаємопов'язані послідовні групи інтелектуалів; а також структурне суперництво в межах професійних груп (інтелектуальне партнерство/конкуренцію). У даному контексті видається доцільним використання методів синергетики -міждисциплінарної концепції самоорганізації складних систем у просторі їх еволюції, що є чергуванням двох взаємовиключних процесів -ієрархізації та деієрархізації. Застосування інституціональної методології полягає у відображенні трансформації розвитку наукових товариств у руслі неоінституціоналізму, який вивчає динамічні аспекти інституціоналізації. Доведено, що перспективи вивчення інтелектуального співтовариства
doi:10.15407/uhj2019.06.172
fatcat:pbyt5vhhhncr3m3v7mgpy3mbuq
