М. М. Гудима, кандидат юридичних наук, доцент, докторант кафедри цивільного права навчально-наукового юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника КОНСТРУКЦІЯ РЕЧОВОГО ДОГОВОРУ: МОДНЕ ВІЯННЯ ЗАРУБІЖНОЇ ПРАВОВОЇ ДОКТРИНИ ЧИ РЕАЛІЯ ВІТЧИЗНЯНОГО ПРАВОПОРЯДКУ? Публікація присвячена розгляду питання юридичної природи речового договору, визначенню його місця в механізмі переходу речових прав та виявленню доцільності рецепції даної конструкції в нашу правову

more »

... стему. Вітчизняні науковці у своїх дослідженнях усе частіше звертаються до конструкції речового договору, яка склалася й успішно використовується в німецькому праві як підстава для переходу права власності, що актуалізує постановку питання про можливість її використання українським цивільним правом. У роботі проаналізовано класифікацію договорів на речові та зобов'язальні, на порівняльному тлі із зобов'язальними договорами, виявлено ключові аргументи прибічників концепту речового договору. Проведено аналіз спроможності договору спричинити речовий ефект і обґрунтовано, що факт переходу речових прав автоматично не визначає, що такий перехід має відбутися саме в межах однойменних правовідносин за однойменним (речовим) договором. Встановлено, що відсутні логічні підстави обмежувати права, які здатен породити договір, лише правами-вимогами, адже договір (домовленість) спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (без будь-якого уточнення щодо їхньої видової характеристики), а отже, визначним стане факт їхньої приналежності до предмета цивільного права, у який цілком слушно входять і речові права. У публікації проведено критичний аналіз інших підходів до аргументації концепту речового договору. Крім цього, спростовано можливість визнання речовим договором самої традиції -фактичного передання речі, як такого, що самостійно здатне спричинити перехід права власності. Доведено, що передача речі не слугує самостійною підставою для виникнення права власності, її значення для переходу права власності невиправдано перебільшується, адже саме договір є самостійним юридичним фактом, що здатен спричинити динаміку речового права. Встановлено, що передача речі не є самостійним (речовим) правочином, вона є необхідним елементом договору як підстави переходу речового права (якщо він є реальним) або ж елементом його виконання. Ключові слова: речовий договір; зобов'язальний договір; передання речі; перехід права власності. M. M. Hudyma. Structure of a property contract: a fashionable trend of foreign legal doctrine or the reality of national law and order? This scientific publication is devoted to the legal nature of the property contract, determining its place in the mechanism of transfer of property rights and identifying the feasibility of the reception of this structure in the national legal system. In their research national scholars increasingly refer to the structure of a property contract, which has developed and is successfully used in German law as a basis for the transfer of ownership, which raises the question of the possibility of its use by Ukrainian civil law. The paper analyzes the classification of contracts into property and binding. The key arguments of the supporters of the concept of property contract are identified against a comparative background of binding contracts. The paper analyzes the ability of the contract to cause a material effect and substantiates that the fact of transfer of property rights does not automatically determine that such a transition should occur within the eponymous legal relationship under the same (property) contract; it is proved that it is possible to speak about existence of relative legal relations between the parties of the contract concerning transition of property right or other real rights of absolute character from one person to another. It is established that there are no logical grounds to limit the rights that can give rise to the contract only by the rights of claim, because the contract (agreement) is aimed at establishing, changing or terminating civil rights and obligations (without any clarification of their species characteristics), and therefore their belonging to the subject of civil law, which quite rightly includes property rights will be a significant fact. The publication provides a critical analysis of other approaches to the argumentation of the concept of material contract. In addition, the possibility of recognizing the tradition itself (traditio) -the actual transfer of an item as one that is capable of causing the transfer of ownership -is denied. It is proved that the transfer of an item does not serve as an independent basis for the emergence of property rights, its significance for the transfer of ownership is unjustifiably exaggerated, because the contract is an independent legal fact that can cause the dynamics of property law, although it may have a complex structure, the elements of which may be the transfer of item or other actual actions. It is established that the transfer of an item is not an independent (property) transaction; it is either a necessary element of the contract as a basis for the transfer of property rights (if it is real) or an element of its implementation.