The Phenomenon of Man: An Anthology», Moskov : Vysshaya shkola

E Kassirer
2014 Sotsiologicheskiye issledovaniya   unpublished
issue of symbolic universe», Sotsiologicheskiy al 'manakh, No. 5, Бондаренко Юрий. Понятие социального мифа в сравнительном представлении. В статье рассмотрены основные теоретико-методологические направления исследования социальных мифов, проанализированы их сильные и слабые стороны, обозначены перспективы дальнейших исследований. Отмечается отсутствие общепризнанной концепции мифа, тщательно разработанного понятийного аппарата и четкого методологического подхода, который может быть основой
more » ... ет быть основой специальных эмпирических исследований. Исходя из этого, обосновывается необходимость разработки интегрального подхода к исследованию феномена социального мифа. Ключевые слова: социальная мифология, социальный миф, символическая система, идеология, стереотип. Bondarenko Yuriy. The Interpretation of Social Myth in Comparative Reprezentation. The article deals with the main theoretical and methodological directions of study social myths. Their strong and weak features are analyzed. The analysis carried out by the author witnesses that most of existing doctrines are mainly targeted towards the study of separate aspects of social myth and therefore can hardly serve as universal tool for the sociological research of this phenomenon. The author notes the lack of commonly accepted theory of myth, as well as both profoundly designed conceptual framework and clear methodological approach to be taken as a basis the special empirical research. Hence the need to develop an integrated approach to the study of the social myth phenomenon is substantiated. The basis for the integral theory of myth is to be established due to theoretical experience of R. Barthes, M. Eliade, P. Bourdieu, M. Shestov, V. Burlachuk. Barthes' approach enables the successful revealing practices of transmitting mythologems into mass consciousness via modern media and literature. Works by M. Eliade and M. Shestov can serve an example of historical and sociological analysis of mythological plots. The most complete definition of myth as well as the analysis of the role of myth and other symbolic systems in social reality construction can be found in the works by V. Burlachuk. Author supposes that the application of the conceptual framework elaborated by P. Bourdieu towards integral approach in modern sociology to the present day mythology combined with the ideas of other researchers will enable building the social myth theory based upon the demands of axiological neutrality, which can take into account the sociohistorical context of myths' genesis, as well as social myths and other elements of social structure inter-relations and co-influences. Буденна свідомість і / або повсякденність у світі релігії У статті проаналізовано взаємозв'язок понять «буденна свідомість» і «повсякденність» у світі релігії. Визначено компоненти буденної релігійної свідомості як носія повсякденності релігії. Найважливіша характеристика буденної свідомості -домінування смислових, ціннісних чинників над когнітивними. Значущими елементами, що кодують повсякденність релігії, є здоровий глузд, життєвий досвід, аксіологічні  Борейко Ю., 2014 Соціологічні студії 44 установки, релігійні вірування. Повсякденність забезпечує існування цих компонентів за допомогою апробації, повторення звичної, передбачуваної й одноманітної діяльності. Ключові слова: буденна релігійна свідомість, повсякденність релігії, буття, здоровий глузд, життєвий досвід, релігійна діяльність. Постановка наукової проблеми та її значення. Буденну свідомість лише умовно можна визначити в певних рамках. Неможливо з точністю розмежувати й носія буденної свідомості та суб'єкта спеціалізованої свідомості. Важко окреслити також сферу виявів буденної свідомості, тобто чітко визначити, де дифузно-еклектична свідомість сучасної людини є свідомістю спеціалізованою, а де -буденною. Буденна свідомість породжується повсякденним буттям, проте це не має вичерпної гармонійності, оскільки сенс свідомості полягає у відхиленні від буття. Людська свідомість не лише прагне позбутися зв'язків із повсякденністю, а й постійно спокушається властивостями реальності, закладаючи основи нових структур повсякденності. Аналіз досліджень цієї проблеми. Різноманітні ракурси повсякденності освоювалися переважно в межах західноєвропейської філософії. У контексті цього дослідження особливий інтерес становлять праці Е. Гусерля, М. Хайдегера, А. Шюца. Звернення до повсякденності як до самостійної проблеми здійснено Е. Гусерлем у рамках феноменології. Так, Е. Гуссерль установив, що будь-яке об'єктивне утворення змісту виходить від суб'єкта, котрий пізнає. Тому у феноменології не йдеться про світ у собі, а про світ, із яким установлюється зв'язок людини в її свідомості. Цей само собою зрозумілий світ смислового досвіду Е. Гусерль назвав життєвим світом [3]. Найбільш важливою для розуміння теорії повсякденності А. Шюца, поняття якої він запозичив у Е. Гусерля, є концепція «кінцевих сфер значень» -множинність реальностей, кожна з яких характеризується специфічною напругою свідомості, часовою перспективою, особливою формою сприйняття в досвіді самої себе, специфічною формою соціальності. У соціальній феноменології вищою реальністю постає сфера значень повсякденного життя [15, с. 15]. Повсякденність у розумінні М. Хайдегера постає у вигляді таких модусів, як «балаканина», «двозначність», «цікавість», «заклопотане влаштування» тощо. Зокрема, «балаканина» має вигляд порожньої безпідставної мови. Ці модуси віддалені від справжнього людського, тому повсякденність має дещо негативний характер, а повсякденний світ загалом постає як світ несправжності, безпідставності, загубленості й публічності [14]. Серед представників російської філософської думки важливі дослідження І. Касавіна та С. Щавелєва [6], О. Золотухіної-Аболіної й В. Давидовича [4], К. Елбакян [17], у яких проблема повсякденності є вивченням соціально-побутових, колективних проявів життя. Позиція, що об'єднує науковців, -це визнання повсякденності як простору існування людини, який не оцінюється в межах класичної раціональності. Доробок українських дослідників повсякденності представлений працями М. Галушка, І. Карпенка, Т. Титаренко, Н. Хамітова, Н. Шолухо й інших. Зокрема, І. Карпенко в контексті аналізу повсякденності як соціокультурного феномену предметом дослідження визначив філософську рецепцію повсякденності в просторі культури [5]. Підвищена увага до феномену повсякденності з боку представників гуманітарних наук свідчить, зокрема, про висунення повсякденного життя як основного модусу буття та способу існування сучасної людини. Спільного підходу до дослідження повсякденності не існує, тому можна стверджувати про наявність множинності трактувань як самої повсякденності, так і методологічних особливостей її вивчення. Відтак мета статті -з'ясувати взаємозв'язок понять «буденна свідомість» і «повсякденність», визначити компоненти буденної свідомості як носія повсякденності, яка, зі свого боку, забезпечує існування цих компонентів за допомогою повторення звичної та одноманітної діяльності. Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. У сучасній філософській і соціологічній літературі відсутнє біль-менш виразне визначення терміна «буденна свідомість» (крім ототожнення його з явищами повсякденного життя). Так, у словнику «Философия. Энциклопедический словарь» значення буденної свідомості розглядається як синонім практичної свідомості, що включена в людську практику й не сформована спеціально, подібно до
fatcat:mrpxu42fnjdyfmccvpa6ljj46m