POETICS OF NATURAL LOCUS OF THE ARTISTIC STRUCTURE OF TOPOS OF THE CITY IN TARAS SHEVCHENKO'S LITERARY WORKS

D. BOKLAKH
2019 Philological Studies  
Статтю присвячено дослідженню природних локусів як складників урбанізованого світу топосу міста творів Т. Шевченка. Природні локуси інтерпретовано крізь призму натурфілософської моделі рецепції навколишньої дійсності. Докладно схарактеризовано семіотико-символічні параметри відтворення локусів. З'ясовано, що локуси довкілля у творах одухотворюють цивілізаційний просторовий континуум топосу міста, впливаючи на свідомий та позасвідомий початки героїв. Виокремлено художню специфіку та
more » ... іку та продемонстровано різноманітність природних локусів. Ключові слова: поетика локусів; природні локуси; натурфілософська модель; символіка локусів; семіотика локусів; геопоетика; топос міста. Постановка проблеми в загальному вигляді. Урбаністична візія художньої літератури -це завжди організований топос координат міської дійсності, які в текстовому вимірі формуються на рівні авторської онтологічної свідомості. Місто -урбанізований простір цивілізаційно-природних об'єктів, побуту, що робить комфортнішим життя мешканців і впливає на їхню свідомість. Топос міста у творах Т. Шевченка -складна семіотична конструкція локусів і малих просторових образів у єдності їхніх предметно-смислових зв'язків, які репрезентують різні моделі буття городян, впливаючи на їхню антропосферу. До особливої площини об'єктів світу міста у творах письменника належать локуси середовища природи як складники простору топосу загалом, що відображають своєрідну натурфілософську концепцію розуміння навколишньої атрибутики. Аналіз останніх досліджень та публікацій, у яких започатковано розв'язання проблеми. Ґрунтовні праці Ю. Барабаша, О. Бороня, В. Левицького та ін. окреслюють розуміння атрибутів міста у творах Т. Шевченка на рівні особливих художніх домінант, які мають відчутне ідейне та сюжетотворче значення. Зосереджуючи коло дослідницької уваги на специфіці відображення образів урбанізованого середовища, що стають сутнісним тлом розгортання чуттєвого світу життя героїв, Ю. Барабаш виділяє просторові образи Академії мистецтв, Троїцького мосту, будинку графині Лаваль, кута Сенату, Літнього саду та ін. у площині образу Петербурга в повісті «Художник» (Барабаш, 2001). О. Боронь, виходячи з розуміння генези інфернального простору Петербурга в поемі «Сон» («У всякого своя доля...»), розглядає художні особливості географії імперського міста (розташування, ландшафт, архітектура, клімат), які є просторовими універсумами в аналізі локусу міста (Боронь, 2005). В. Левицький у міському
doi:10.33989/2524-2490.2019.31.195632 fatcat:iqfmforvl5hxzeyevyymyn5zw4