19 of the diachronic sociolinguistics. There is still development and stabilization of definitions and unique research methods. Key words: diachronic sociolinguistics, external history of the language, evolution of the language. УДК 811.161.2 А. М. Варинська, канд. філол. наук, проф., Національний університет «Одеська морська академія», завідувач кафедри українознавства ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ПАРАМЕТРИ КОНЦЕПТУ «ЧЕСТЬ» У статті досліджуються лінгвокультурні параметри концепту «честь». Виділені

more »

... проаналізовані мовні репрезентанти концепту «честь», з'ясовано асоціативносмисловий потенціал концепту, визначена соціальна та професійна зумовленістьконцепту. Ключові слова: концепт «честь», лінгвокультурна репрезентація, асоціація, колективна мовна особистість, національна картина світу. Сучасний стан мовознавчої науки характеризується постійним інтересом до проблем концептуалізації та категоризації дійсності. Дослідження концептів, як основної форми категоризації знання, займає провідне місце у працях багатьох учених. Роботи А. Вежбицької, Ю. Степанова, Є. Кубрякової, В. Карасика, Г. Слишкіна, Л. Чернейко, О. Селіванової та ін. містять ґрунтовний науковий матеріал мовної та концептуальної картин світу, який інші дослідники беруть за основу для подальших розвідок. Цікавими є окремі спостереження О. Суховій, В. Чабан, М. Фабіан щодо концептів морально-етичної сфери. Лінгвісти, висвітлюючи значущі фундаментальні питання, зосереджують увагу й на окремих важливих концептах, але історична «множинність нашарувань» [17, с. 13], професійні кореляції, використання в різних дискурсах, асоціативно-смислові навантаження, котрі властиві лінгвокультурним концептам, передбачають потенційні можливості для наступних розробок і визначають перспективи подальшого пізнання. Об'єктом нашого дослідження було обрано концепт «честь», який посідає важливе місце у концептосфері універсальних загальнолюдських цінностей. Предметом дослідження є лінгвокультурні особливості концепту «честь», мовні форми його репрезентації. Концепт «честь» є однією з базових лінгвокультурних констант у національних картинах світу. Він експлікує не тільки світоглядні уявлення і ціннісні орієнтації суспільства, а й професійні норми та традиції, за нових умов життєдіяльності набуває сучасних соціокультурних синтезів, що й обумовлює актуальність пропонованої статті. Мета роботи полягає у дослідженні лінгвокультурних параметрів концепту «честь». Мета роботи зумовила вирішення таких завдань: 1) виявити та проаналізувати мовні репрезентанти концепту «честь»; 2) з'ясувати асоціативно-смисловий потенціал концепту «честь»; 3) визначити професійну обумовленість концепту «честь». 20 Дослідження лінгвокультурних вимірів концепту «честь» скеровано на висвітлення проблеми форм мовної об'єктивації значимих смислів, їх історичної трансформації у свідомості носіїв мови. Поняття «честь» завжди відігравало суттєву роль у сфері суспільної моралі («слово честі», «дівоча честь», «честь родини»); правової («честь і гідність фізичної особи», «приниження честі і гідності фізичної особи»); релігійної («честь Богу»); політичної («честь і гідність країни», «честь і гідність президента»); професійної діяльності («військова честь», «честь моряка», «кодекс честі журналіста», «кодекс честі університету»), але у зв'язку з використанням його у різних дискурсах, воно містило різнооб'ємні смислові навантаження, не мало точної дефініції. Наприклад, у словнику Б. Д. Грінченка честь визначається через «честь» [10, с. 460], з орієнтаціями на 1) почесті Богу («Честь Богу, хвала, а вам на здоров'я») та 2) самоповагу («Я б і сказав тобі, та честь на собі кладу», «Я не хочу тебѣ этого сказать изѣ уважения кѣ самому себѣ») [10, с. 460]. А у словнику Ф. А. Брокгауза і І. А. Ефрона поняття «честь» орієнтовано на юридичний дискурс і тому співвідноситься з поняттям «злочин проти честі». Про це свідчать і посилання на статті словника «образа особиста», «образа». Крім скерування до юридичної сфери у словнику подається ще один окремо виділений аспект поняття -моральної самосвідомості через конкретизацію «честь військова». Це поняття автори вважають нелегким для формулювання, оскільки «честь є явище вкрай складне», «майже невловиме» [3]. Встановленню чітко окреслених значень заважало й те, що у поняття військової честі «в різні епохи вносився різний зміст» [3]. Суттєвим для дослідження колективної мовної особистості стало розмежування Ф. А. Брокгаузом та І. А. Ефроном поняття честі на особистісну та колективну і спостереження щодо них: «Якщо з точки зору особистої "честь", "чесне" тотожне з "моральним" -і то, втім, не завжди, -то з точки зору честі колективної або корпоративної співвідношення виходить інше: "чесне" може бути в моральному сенсі відчуженим, може навіть виявитися і прямо аморальним. Тим часом, кожна соціальна група завжди має свою особливу корпоративну "честь", яка служить об'єднувальним початком для її членів і тому є однією з умов самого існування даної групи, виражаючи ступінь згуртованості її членів в одне ціле. Військова "честь" є честь корпоративна і вже в силу того відмінна від "честі" взагалі. Але вона відмінна, за змістом, і від "честі" інших соціальних одиниць, оскільки військо являє собою одиницю своєрідну» [3]. Смислові зміщення «чесне → аморальне» з формату протиставлення у формат синонімічної парадигми свідчить про домінанту роль колективної мовної особистості по відношенню до індивідуальної мовної особистості. Виокремлюються з-поміж інших міркування Е. Бенвеніста щодо честі, на підставі яких можна встановити елітарну приналежність концепту. Автор переконаний, що честь належить до атрибутів царської влади: «сама почесть підкреслювала царську гідність» [2, с. 271], і пов'язує її з царськими привілеями, що надавалися підданим, в основному військовим. Але, подаючи «почесть» як синонім до поняття елітарної гідності, слід брати до уваги, що серед царських привілей була і можливість грабежів міст під час воєнних дій, яка з точки зору сучасної моралі вважається неморальною. Попри елітарну приналежність концепту, він не отримав на цьому рівні ознак високої моральності. Розширення сфери концепту відбулося в іншій площині. З'ясовуючи етимологію слова, Е. Бенвеніст також вказує на родинні, вікові критерії та соціальні й політичні ознаки концепту; відокремлює його від слів юридичного дискурсу: «повинно бути відділено від слів юридичного порядку» [2, с. 271]. Таке розмежування сприяло виділенню значимих смислів концепту. А. М. Варинская, Национальний университет «Одесская морская академия», кафедра украиноведения ЛИНГВОКУЛЬТУРОЛОГИЧЕСКИЕ ПАРАМЕТРЫ КОНЦЕПТА "ЧЕСТЬ" В статье исследуются лингвокультурологические параметры концепта «честь». В качестве материала использовались данные словарей, литературные источники, публицистика, был проведен ассоциативный эксперимент. В статье выделены и проанализированы языковые репрезентанты концепта «честь», установлен 28 ассоциативно-смысловой потенциал концепта, рассмотрена роль концепта в национальной картине мира, определено направление дальнейшего исследования. Ключевые слова: концепт «честь», лингвокультурная репрезентация, ассоциации, коллективная языковая личность, национальная картина мира. A. M. Varynska, National University «Odessa Maritime Academy» Ukrainian Studies Department LINGUISCULTUROLOGICAL PARAMETERS OF THE CONCEPT "HONOR" The article explores the linguistic and cultural parameters of the concept of "honor". The data used were dictionaries, literature sources, journalism, an associative experiment was conducted. The article singles out and analyzes language representatives of the concept "honor", establishes the associative and semantic potential of the concept, examines the role of the concept in the national picture of the world, determines the direction of further research. It is elicited that the personal form of honor and the collective form of honor are the most characteristic for the professional activity, and these forms are manifested in professional value spaces, that correlate with dignity, respect, glory (collective honor is manifested in non-standard situations, either when dignified activity or dignified deeds have an extremely high value, or in one of non-personified insult of some institutionalized group, i.e. when national dignity of religious affiliation are endangered), as well as forms of honorable attitude in business communication manifestation forms.